Читать онлайн книгу "Яблоко. Практическая философия"

Яблоко. Практическая философия
Сергей Васильевич Сингалевич


В книге автор излагает путь устранения языковых противоречий между братскими русским и украинским языками через призму восприятия термина ЛЮБОВЬ-КОХАНИЕ и создания условий для гармоничного развития каждого в семье четырех поколений новейшего села. Статьи изложены на украинском и русском языках.





Сергей Сингалевич

Яблоко. Практическая философия





Вступ


Путевые заметки



на полях зошита в клiтин

к

у

З дiалогу на зупинцi автобуса:

…яке кохання? Менi – 65, з самого ранку я в полi, баба вдома…

– А в тебе на городi гарбуз росте?

– Нi…

– Дивно, а в сусiдньому селi, бачив, росте…

Мабуть спочатку треба думати, а потiм – працювати?!!

Що е колгосп, коли в державi примат приватноi власностi, нема директора, нема бухгалтера… От i технiку розтягли по подвiр’ях.

Дiти вчаться на юристiв, лiкарiв. Самi ж по закордонах, у заробiтчанствi. Адже так «приемно», коли тобi у руки кайло дали.

От i купуемо на базарi за шаленi грошi штани з льону…

То з ким i проти кого воюе «захiд» на «сходi»?

Бо там технiка не на подвiр’ях, а на МТС (обнесена рабiцею Машинно-тракторна станцiя), де нема начальникiв, а кожен робить свою справу.

– І нiхто не переймаеться питаннями власностi…

Але е врожай, i в городi

нема колорадського жука…




Глава 1





Мова наша материнська


Стародавня приказка: «Слово – не горобець…» мала б слугувати людству на шляху до злагоди i добра. Та нажаль багатство мови кiлькiстю синонiмiв слiв, без чiткого визначення iх практичного застосування, веде до протилежного: розбрату, занепаду моралi i розбещеностi, деградацii суспiльства. Та за вiкном – ХХІ столiття, столiття нових вимог, нових цiнностей. Скарби iсторii украiнського народу дають нам вiрний курс у майбутне. І головними нашими здобутками е любов i кохання.

Працюючи у Службi маркетингу Державного Пiдприемства Виробниче Об’еднання «Карпати», об’iздив всю Украiну у постiйному спiлкуваннi з людьми. І дiйшов висновку, що вся суть протирiч саме у материнськiй мовi, розмовi матерi iз дiтьми, що народженi вiд кохання. Нажаль не всi дiти в Украiнi – вiд кохання. Бо кохання – це iнтимнi стосунки з любимою, оповитi нiжнiстю та трепотом спiлкування з володаркою очей, що запали в душу з першого погляду на все життя. Та проблема в тiм, що вихованi матерями дiти у часи буремних змагань, здебiльшого без батькiв, так i не змогли привнести в наш вiк мужнiсть i силу своiх батькiв, iх слова. І ця проблема значно ширша питань двомовностi. М’яка украiнська мова, мова споконвiчних захисникiв своiх кордонiв, привнесла в украiнськi словники слово «кохатися», яке за брутальнiстю не поступаеться росiйському матiрному аналогу, нiвелюючи високiсть почуттiв, прихованих за словом «кохання». Виховувати ж вмiнню кохати треба з пелюшок. А для цього дитина б нiколи не мала б чути сварок мiж батьками. А це можливе лише за умов суцiльних компромiсiв мiж батьками. Та компромiс можливий лише мiж рiвними. Украiнська мова ж звеличуе жiнку-матiр. Поклонiння перед ii муками народження на свiт новоi людини возвеличено численними статуями Дiвi Марii на заходi Украiни. Росiйська мова, мова переможцiв, стратегiв та розбудовникiв держави, занадто високо пiднесла статус чоловiка. Отож потрiбен симбiоз мов, органiчне поеднання двох величних мов у едину Державну Украiнську Мову, яка б дала Свiту взiрець сiмейного порозумiння та батькiвського виховання наступних поколiнь прикладом взаемного шанування, любовi i поваги.

Пiдставою для даного висновку стали численнi спiлкування з вихiдцями Карпатських гiр, для яких кохання чiтко асоцiюеться iз iнтимним життям з любимою. Може саме тому стiйко тримаеться протистояння мiж заходом i сходом в Украiнi, через розмитiсть понять в тлумачних словниках украiнськоi мови.




Любов – кохання


Свiтом править любов. А «кохання» – краще ?! Може це слово – абсурд поневоленоi людини, яка не в силах визначити, кого любить бiльше: матiр, яка його народила, чи матiр своiх дiтей. Та кохання е рушiем i гарантом щасливого руху вперед. Набуття сексуального досвiду не завжди сповнене коханням. Життя бiльшостi посилае випадковiсть зустрiчi з коханням, яке вiнчаеться шлюбом. Та довговiчнiсть шлюбу не завжди вимiрюеться часом життя. Із введенням iнституту цивiльного шлюбу почастiшали розлучення. За першим коханням настае друге, трете… Та в пам’ятi багатьох живе згадка про вищу радiсть першого кохання. Що змушуе нас шукати родиннiсть душ в коханнi, в шлюбах? Неусвiдомлення обома партнерами самоi сутi душi. Душа теж матерiальна, хоч ii не можна вимiряти. Це особлива форма руху кровi в мозку людини, вищоi самоорганiзованоi системи людського органiзму, що вiдображуе гармонiю самосвiдомостi, гармонiю любовi. То ж, усвiдомивши це, борiться за кохання! Що ж таке кохання? Це радiсть вiдкриття, радiсть розмноження, радiсть iнтимного спiлкування зi своею статевою протилежнiстю. «Да здравствует любовь!» – спiвають росiйськi хлопцi, що тiльки-но залишили школу. «Хай живе кохання!» – мають пiдтримати iх освiченi Знанням украiнцi. Та чи рiвнi ми в любовi, в життi? Святi отцi стверджують: «Бог створив нерiвними чоловiка i жiнку, бо та в муках народжуе дитину, в той час, як вiд ii зачаття задоволення отримуе чоловiк». То чи можуть закоханi зрiвнятися? Адже, доклавши працю, використавши досвiд людства, чоловiк може дати коханiй вищу насолоду зачаття дитини. «Спiльнi» пологи можуть дати чоловiковi вiдчути всю повноту радостi народження на свiт новоi iстоти, особистостi.

Хто керуе нами в пошуках кохання i рiдноi душi? Доля? Але ж кожний з нас iз випадковостей життя, в силу неусвiдомленоi необхiдностi, виводить власнi закономiрностi. Не знаючи законiв випадковостей, сам, на iх пiдставi, будуе власну долю, творить свое щастя. Щастя ж у взаеморозумiннi, розумiннi кожним проблем i турбот коханоi людини, у взаемоповазi ii почуттiв, в гармонii, в музицi кохання, музицi любовi. Так вчимося ж слухати музику, музику розмови, музику страждань, музику працi, музику вiчностi. Бо вiчнiсть – в любовi. Так йдемо ж до вiчностi спiлкуючись. Чия ж мова краща? Та, яка дозволяе вiльно, без перешкод рiзних трактувань слiв i понять, спiлкуватися i слухати. Так навчимося ж слухати i розумiти кожного, а отже спочатку треба навчитися слухати себе, свое серце, свою совiсть!

Кожна людина прагне красивого. Найкрасивiшим, на думку видатних митцiв, е оголене жiноче тiло. Однiеi чи iншоi? Та чи е сенс гарему? Краще йому протиставити трикутник самовдосконалення любов’ю i коханням. На думку чоловiкiв жiнки е красивi i некрасивi. Здаеться, красивим щастя плине прямо в руки, та чомусь iх надiляють, необачно, «черствiстю» душi. Так давайте, чоловiки, знайдемо ж шлях до сердець обох, подарував i собi, i нареченим радiсть взаемного кохання i любовi.

Ідемо ж бо вперед у свiтле майбутне, з любов’ю, до самовдосконалення, як людини, як особистостi, як рiвнi Творцю, як рiвнi мiж собою в безмежному просторi Всесвiту.




Любов i сила


Ось тiльки пролунав переможний гонг поединку Володимира Кличка, та пам’ять повернула до початку, коли на туманному Альбiонi почастiшали кулачнi дуелi мiж претендентами на серце коханоi. То чи сповнене любов’ю подружне життя дiвчини i переможця поединку, за перебiгом якого вона спостерiгала iз повною байдужiстю i азартом глядача римського амфiтеатру? І що робити з любов’ю переможеного, адже тiльки серце слабшого, в переважнiй бiльшостi, сповнене справжнiм коханням?

От i маемо дилему. Сила породжуе жорстокiсть i байдужiсть. Безсилля, сповнене силою любовi, дае людинi справжню силу i мужнiсть у подоланнi життевих перепон та захистi основ буття. Адже сила любовi i справжнього кохання у взаемоповазi i шануваннi кожноi хвилини спiльного життя.

Так дамо ж свiту приклад справжньоi любовi. Украiна, без’ядерна i безсила, сповнена поваги почуттiв i надiлена силою кохання, мае не просто примирити ворогiв, а й заснувати сiм’ю народiв, в якiй мир i злагода тримаються на повазi i справжнiй любовi, секс замiнений коханням, тому що тiльки в такiй трiйцi е справжнiй сенс, бо тiльки мудра жiнка може жити в однiй квартирi з двома чоловiками.




Любов i курочка ряба, що перестала нести золотi яечка


Тiшить око писанка, особливо на фонi вишивки. Що ж iще мае робити спроможна до мистецтва i не дуже жiнка, в якоi вже повна комора i в стайнi всi роботи зроблен. Коли донька на виданi чи щойно одружена з нелюбим 18-рiчним? Сиди собi вишивай: чи киптар, чи сорочку, чи хустину…

Та стали на постiй рекрути, що йшли на пiдмогу болгарам. І почала бити доньку мати березовим прутом, щоб не стояла та з коханим односельцем, якого забрали в рекрути. Яке ж то кохання, як треба чекати любого з вiйська i самiй ходити по горах, щоб наповнити комору, а то й сiна натягати в стайню для худоби. От i виросли у такоi мами дiти-дармоiди, що готовi за пiвтори гривнi видерти iй очi, як вона ступить ногою на сходинку „пижика” (мiський транспорт Франкiвська у 90-х роках).

А курка знай собi клюе крихти на подвiр’i та квокче на сiнi. А як перестане квоктати, то i юшка дiтям перепала. Смачна юшка та м’ясце не для дитячих зубок. От i радують дiточок бройлерами заокеанськими, i росте в них попа замiсть мозку. Кажуть – акселерацiя?!.

А на весiллi знай ллеться горiлочка через край. Яка дiвка вiдмовиться вiд дармових 16000 грн, хiба що та, якiй за 50? А чоловiк? А хто його питае: поп’е, поп’е, а ще й закурить, i на цвинтар.




Конкуренцiя


Конкуренцiя – боротьба, е поштовх до кращого, поштовх до вiльного розквiту любовi. Асоцiацii конкуренцii iз нелюбов’ю можливi лише на початковому етапi розвитку, коли важко надати тому чи iншому об’екту перевагу. Вiдтак люба боротьба мае закiнчуватися любов’ю.

Конкуренцiя, як прояв боротьби за споживача, у вищiй формi проявляеться в умовах ринкового капiталiзму, що призводить до надмiрно широкоi номенклатури однотипних виробiв. Особливо на рiвнi комплектуючих i, як наслiдок, до появи заздалегiдь однакових, за призначенням, виробiв, наявнiсть яких нiяк не спонукае до кращого задоволення тих чи iнших потреб. Отже нема нiчого спiльного мiж конкуренцiею i широкою номенклатурою однакових за призначенням виробiв, мета якоi забезпечити рiзноманiття людських смакiв та уподобань привабливим дизайном, формою чи яскравим виглядом.

Надмiрна концентрацiя уваги у отриманнi дивiдендiв вiд конкуренцii призводить до ii загострення, що закiнчуеться вiйнами i смертю. Хоча натомiсть життя i любов мають кликати вперед до кращого задоволення потреб, до розквiту кращих взiрцiв нацiональних традицiй, прояву вищого розумiння надто багатогранного слова – любов.

Конкуренцiя в коханнi, як витонченому правi людського любовного почуття е одночасно i початком i кiнцем, е ознакою вищого прояву любовi. Взаемоповага почуттiв разом iз тонким вiдчуттям смакiв i характерiв iз прагненням самовдосконалення пiдштовхують людину через конкуренцiю прийти до розумiння власноi сутностi, самовиховання, як вищоi форми суспiльного виховання людини.

Конкуренцiя в любовi на шляху до справжнього кохання нерiдко мае на своему шляху – трикутники. Інколи з них виростае справжне кохання. З трикутникiв кохання виростае справжня любов i повага.




Посередники


Вiдомо: серед тварин iснують види, для яких кохання одне на все життя.

Аiст зводить широчезне гнiздо на верхiвцi залiзобетонного високовольтного стовпа, адже там його лелека мае принести йому своiх дiточок. Несвiдомi в електрицi заздрять: «Їх дивним чином не б’е струмом, а ворогiв – б’е!» Та секрету тут нема, достатньо глянути до ПУЕ (Правила улаштування електроустановок), або згадати первинний iнструктаж з електробезпеки…

Гiрше з вовком: спиш собi у лiжку, а «член родини», чорнявий iз хвостиком гачком, вихований iншими в любовi до дiтей, за двi миски залишкiв зi столу – на ланцу. Його брат, Маркiз, що сам прийшов у родину й зайняв господарський диван – вмер, отруiвся щуром. Обидва не знали смаку м’яса. Та не це головне, бо чи вовк наблизиться до паркана, чи лис, чи злодiй – чорнявий гавкне, а то й не раз…

А потiм йдуть з рушницями на полювання… Когось вполюють, а вона народить 5-7. А вполюють ii, i вся округа шаленiе вiд вовчоi помсти.

Та на допомогу приходять спостереження, освiта i любов, що дозрiла у прагненнi допомогти людям: перед усiм через забезпечення роботою. Перед очима сюжет, 35-рiчноi давнини, коли перед тобою ставлять 3-лiтровий «слойок» парного молока, в очiкуваннi автобуса: а серце милуе як «з одноi миски iдять i котик, i два песика». От i хочу аби Володя в замiн похованоi Катьки, взяв на колiна Катю дворцову, що разом iз Жюльеном, вiдкрие йому дорогу до серця одинокого вовка, особливо як опиниться десь у тайзi чи на кордонi з фiнами. Катька, котячоi породи, вiдчувала настрiй Вовчика, людини самодостатньоi, Катя дворцова (народжена безпритульною собакою) полюбляе чiтку розмову росiйською… i халву соняшникову, а не ванiльну (яка е отрута навiть для двоногих).

Нiмцi – нацiя, а ми – нелюди (?), або може проблема у мовi i КОХАННІ:

… ефiр голосив про жорстоке згвалтування дiвчини у Миколаевi, де слова доньки товариша, що вихованоi Людьми, в тому числi й нiмецькою дiаспорою, вiдродили мене до життя. Та треба хоч трохи знати iсторiю, аби зрозумiти – звiдки коренi тоi дiаспори. Вони з тих земель повз ВОЛГУ, яким хлiб Украiни 1932-1933 рокiв врятував життя. А рокiв п’ять тому i тi й тi виiхали до Нiмеччини…

Чи може по справжньому вмiють кохати тiльки гуцули й росiяни, якi терпiти не можуть заробiтчан, що живуть у лiтнiй кухнi, а в «чураку» приймають гостей, як пiсля корови жiнка пiдлогу помила…

А що може бути приемнiше ласкавого погляду чи нiжного слова у вустах. Чи може кожному згадати свiй перший грiх, покаятися, i, з серцем, попросити в БОГА прощення, не в церквi, а вдома, наодинцi перед iконою… i совiстю.

А далi – як кажуть: будь, что будет…




Но вiрю – буде ЛЮБОВ. А згодом прийде i КОХАННЯ.

Украiна Гарi Потера


Чiтке усвiдомлення реалiй сьогодення видатною жiнкою на iм’я Джоан Роулiнг дозволило iй знайти шлях до сердець юних членiв майбутнього свiтового суспiльства через безлiч образiв, якими так наповнене життя i навчання Гарi Потера та його друзiв у Школi Хогварду. Та байдужiсть значноi частини iх батькiв до долi своiх дiтей через начебто старший вiковий ценз, а насправдi нерозумiння причин такоi шаленоi популярностi книги i ii екранiзацiй, а тому й ненавмисне поширення плiток про якийсь такий негативний вплив iх на свiдомiсть дiтей. Небажання тиснення на волю дорослих iз усвiдомленням дiйсноi вартостi прокатних лiцензiй, ускладнених примусовою украiнiзацiею, вимагае зосередження уваги на груповому вихованнi майбутнiх батькiв через «домашнiй перегляд» вже iснуючих екранiзацiй, iз проведенням вiдкритих семiнарських занять пiсля цього.

Складнiсть i неоднозначнiсть сприйняття довколишнього свiту дорослими i 12-тилiтнiми членами суспiльства фактично розбили нашу краiну на два табори: читаючих та разом з Гарi прямуючими стежками його чарiвноi краiни i «маглiв», що оточують i нас i Гарi, сповнених до них своею байдужiстю. Разом з тим, саме свiт чарiвникiв Гарi та його друзiв безпосередньо пов’язаний з Украiною, Прикарпаттям, бо що може бути ефективнiше за правильний пiдбiр слiв при правильному i тактовному зверненнi. Чи нема цим словам казкових аналогiй? Бо школа правильного розумiння i застосування слова «кохання» саме тут!!!




Украiна i свiтовий демографiчний вибух


«Людям нравится делать новых людей» – спiвають хлопцi однiеi групи. В цьому i е Божий промисел, сенс життя.

Фiлософiя европейцiв, побудована на бiльшому достатку i турботi, дещо стримуе свiтову тенденцiю до демографiчного вибуху. Свiт начебто безмежний, та покинути Землю не так то легко. Одиницi витримують передстартову пiдготовку на центрифузi при незначнiй кiлькостi обертiв, але людина через свою свiдомiсть здатна до самовдосконалення. Тисячолiття розвитку не пройшли дарма. Мудрiсть Аристотеля чи Леонардо Да Вiнчi мало поступаеться людям сьогодення – заважають комфорт i грошi, легкiсть отримання яких багатьом затьмарюе очi. Та сьогоднi людство мае всi пiдстави для кращого майбутнього розвитку, бо Схiдна Європа, консолiдуючись з братами по всесвiтньому соцiалiстичному «експерименту», мае дати свiту модель нового суспiльного життя, в якому продуктивне i рентабельне виробництво iз кращою свiтовою якiстю i половиною китайськоi цiни, завдяки творчiй думцi украiнця, забезпечить вiдродження сiм’i iз кращим поеднанням суспiльного i батькiвського та дiдiвського виховання, зробить доступним всiм кращi взiрцi освiти «вибраних» минулого, забезпечить сiм’i i новими «автономними» п’ятиповерхiвками i «автономним» транспортом для прогулянок вихiдними дикою природою замiсть походiв до взiрцiв неволi – зоопаркiв, аби навчати нове поколiння не прикладам звiрячих стосункiв iз гратами – а любовi до звiрiв як до ближнiх своiх. Роки перебудови у погонi за ласими мiськими грошима i комфортом майже опустошили украiнське село, хоч дехто завдяки емiграцiям «вiдгрохав» поряд iз «лiтньою кухнею» «европейську оселю» ще бiльш гостро пiднявши проблеми украiнського села. Досвiд прибалтiв iз iх хуторами в перекладi на украiнський менталiтет мае дати свiту модель украiнського села iз компактною забудовою «автономними» будинками «хуторкiв» iз тролейбусним сполученням з вiдселенням до ним «досi дихаючих викидами пiдприемств» мiських мешканцiв, а зближення, завдяки сучасним молочно-товарним комплексам i сiльськогосподарським пiдприемствам, села i мiста стане реальнiстю.

Вiдтак, в першу чергу потрiбно товар зробити послугою, бо тiльки таким чином мае формуватись «життевий цикл» того чи iншого виробу. Не погоня за надприбутками, а справжня турбота про людину i «братiв наших менших» мае стати стимулом працi в майбутньому, хоч, завдяки «украiнськiй» думцi i спiвпрацi з братами, надприбуткiв не уникнути. «Турбота про своiх» для всiх – залог успiшного просування украiнськоi продукцii по свiту.

Не запозичення у свiта моделей пiдприемництва, а через регiональне з’еднання державного i приватного капiталу з метою високоприбуткового виробництва iз впровадженням виробленоi продукцii в першу чергу у власному регiонi в комплексi iз глибокою кооперацiею iз виробниками Украiни i СНД, iз залученням до плiдноi роботи задля спiльноi користi iнвалiдiв i пенсiонерiв, зi справжньою турботою про них, дасть поштовх до розвитку нових напрямкiв будiвництва i вдосконалення транспортних засобiв i засобiв пересування, а широке застосування низьковольтних електричних систем опалювання пiднiме на ноги украiнську електронiку i виробництва високих технологiй. Не уникнуть розвитку i украiнськi виробники сучасних лiфтiв через використання вентильних реактивних двигунiв i виробники автобусiв, вантажiвок i легковикiв чи залiзничного транспорту.

Не самообмеження украiнською державною мовою, яка за природою нiвелюе особистiсть, а широке поширення i спiльний розквiт братнiх мов не лишень пiднiме на вищий щабель самосвiдомiсть украiнця, а згуртуе всiх задля мети кращого життя, добробуту i виховання молодi. Широке пропагування девiзу «не треба iсти своiх молодших друзiв» не тiльки сприятиме розвитку виробництва украiнськоi харчовоi промисловостi, а й дасть поштовх гармонiчного спiвiснування дикоi природи iз суспiльством з усуненням ворожнечi i злоби передусiм у нас i наших дiтей. Украiнське кiно мае стати багатомовним, сучаснi технологii кiновиробництва та його тиражування дають можливiсть в паралельних залах демонструвати фiльми рiзними мовами чи мовою «на замовлення», а iснуючi високi технологii украiнських виробникiв завдяки новiтнiм досягненням свiтовоi технiки можуть дати свiту власний взiрець украiнського кiнотеатру, який здатний в кращих традицiях нашого свiтосприйняття вiдтворити атмосферу фiльму як в затишному залi так i на польовому станi.

Захiднiй моделi котеджу маемо протиставити власний взiрець будинку без газу, з технiчним поверхом з оранжереею, з пiдземним паркiнгом, i лiфтами нового типу, iз квартирами для повноi сiм’i, де за рахунок сучасних технологiй гармонiйно житимуть i батьки, i онуки, спiльно вiдпочиваючи, зайвий раз не турбуючи iншого, в теплих стосунках iз спiвмешканцями, разом створюючи добробут «як для себе» для всiх.

Шляхом наведення порядку у власному домi – Украiнi розбудовуючи ii без чвар i образ за минуле, бо всi ми Божою волею кинутi у «котел» саморозвитку, в якому вже нема готових рецептiв (вiдкритих чи прихованих), дамо краще життя i собi, i батькам, i майбутнiм поколiнням, пiклуючись не про демографiчний вибух, а про подальше самовдосконалення в любовi, бо тiльки через любов нас прийме Всесвiт.




Пропозицii щодо Державноi Украiнськоi Мови в свiтлi Закону Украiни «Про засади державноi мовноi полiтики»


Народна мудрiсть пiдказуе: «Слово не горобець…». Ця приказка мала б слугувати людству на шляху до злагоди i добра. Та, нажаль, багатство мови кiлькiстю слiв, без чiткого визначення практичного застосування кожного веде до протилежного: розбрату, занепаду моралi й розбещеностi, деградацii суспiльства. Та за вiкном – ХХІ столiття, час нових вимог, нових цiнностей. Скарби iсторii украiнського народу дають нам вiрний курс у майбутне. І головними нашими здобутками е любов i кохання.

Працюючи у Службi маркетингу Івано-Франкiвського ДП ВО «Карпати», об’iздив всю Украiну, постiйно спiлкуючись з людьми. І дiйшов висновку, що вся суть протирiч саме у материнськiй мовi, розмовi матерi iз дiтьми, що народженi вiд кохання. Однак не всi дiти в Украiнi вiд кохання. Бо кохання – це iнтимнi стосунки з любимою, оповитi нiжнiстю та трепотом спiлкування з володаркою очей, що запали в душу з першого погляду на все життя, i переросли у взаемну любов. Пiдставою для даного висновку стали численнi спiлкування з вихiдцями Карпатських гiр, для яких кохання чiтко асоцiюеться iз iнтимним життям з любимою, коли на очiкування нiжного слова пiсля випадкового непорозумiння йдуть десятилiття, а то й усе життя. Може тому так стiйко тримаеться протистояння мiж заходом i сходом в Украiнi, через розмитiсть понять в тлумачних словниках украiнськоi мови.

Вихованi матерями дiти у часи буремних змагань, здебiльшого без батькiв, так i не змогли привнести у наш вiк мужнiсть i силу своiх батькiв, iх слова. Бездумне ж застосування слiв, передусiм батьками, е й першоджерелом iх хвороб, до нуля зводить свiй виховний вплив на дiтей. І ця проблема значно ширша питань двомовностi. М’яка украiнська мова, мова споконвiчних захисникiв своiх кордонiв, привнесла в украiнськi словники слово «кохатися», яке за брутальнiстю не поступаеться росiйському матiрному аналогу, нiвелюючи високiсть почуттiв, прихованих за словом «кохання». І ця мова, як нiде в Свiтi, пiднесла статус жiнки, матерi. Росiйськi брати, нащадки киiвських й галицьких князiв, що у пiвнiчних широтах звикли вiльно розмовляти iз своiми чотирилапими друзями, стали стратегами та розбудовниками держави. Пригадаймо, чи не за iх порадами у часи Б.Хмельницького були застосованi жорстокi види покарань за зраду в козакiв? Результат – високе пiднесення статусу чоловiка росiйською мовою.

Нiмецька дiаспора, що оселилася повз Волгу, у степах, за часiв нiмкенi Катерини-ІІ, врятована украiнським хлiбом у 1932-1933 роках, дала паростки в Украiнi, в Миколаiвськiй областi, в мiстi корабелiв. Та Украiна перед свiтом визнала акт голодомору тих рокiв. Всi нiмцi покинули нашу краiну. І украiнський ефiр сколихнула звiстка про жорстоке згвалтування дiвчини у Миколаевi. То може ми, украiнцi, не нацiя, як нiмцi, а скорiше – нелюди? А може проблема у материнськiй мовi, коли ii саму кидають доживати вiк бiля клаптику землi i худоби. Думаю – проблема i в «коханнi».

Найскладнiший факт сьогодення – мовна деградацiя лексики пiдлiткiв, що батьками не навченi правильному пiдбору слiв при спiлкуваннi, особливо з особою протилежноi статi. Досвiд вказуе, що саме Миколаiвцям, як нiде в Украiнi, притаманний правильний, виважений, шанобливий i дбайливий пiдбiр слiв при спiлкуваннi. І такий пiдбiр слiв не лише запорука щасливоi долi сiм’i та шлюбу, а й вiдкрита дорога у майбутне щасливе життя…

Виховувати вмiнню кохати треба з пелюшок, як i правильнiй, виваженiй лексицi. А для цього дитина нiколи не мала б чути сварок мiж батьками, чи то приниження гiдностi будь-кого в очах дитини. А це можливе лише за умови суцiльних компромiсiв мiж батьками. Та компромiс можливий лише мiж рiвними. Отож потрiбен симбiоз мов, органiчне поеднання двох величних мов у едину Державну Украiнську Мову, де в одному рядку мають бути прописанi слова й украiнською, й мовами нацiональних меншин украiнською абеткою. Державна Украiнська Мова мала б дати Свiту взiрець сiмейного порозумiння та батькiвського виховання наступних поколiнь прикладом взаемного шанування, любовi i поваги.

З розмови iз палким захисником украiнськоi мови: «… треба вклонитися жiнцi, бо вона тримае три кути в хатi…», а то й всi чотири, як батько в бiгах.

Легко бездумно вештатися по свiтах у погонi за грошима, а потiм ще й продавати своiм нащадкам вкрадене в тебе ж, через твою щирiсть, та подане у гарнiй обгортцi твоiми ж панами. Блиск срiбла затьмарюе очi, особливо коли проблеми виховання дiтей та iх доля Тебе не обтяжують (на то е жiнка, матiр). Вона нагодуе… От i виростають такi собi «Шевченки», що лаштунками високих цiн за «комфорт» подають украiнцям звичайнiсiньку «халтуру», прикрашену захiдними технологiями… Багато схожих «мають роботу», вiд якоi частенько дружина бездумно витрачае грошi та iздить у дорогому авто. А дiти мають нервовi розлади. Адже вони, як нiхто, вiдчувають загальну байдужiсть до iх долi, що прихована за лаштунками «памперсiв» та «коханих малюкiв» на шпальтах яскравих журналiв. Та яка користь нащадкам вiд тоi «роботи», передусiм байдужих до чужих дiтей «батькiв». От i тiкають вiд вiдповiдальностi хоча б «ще за один кут» тi, хто за своiми «роботами» забув про справжнiй «труд»: труд пахаря, труд вихователя, слюсаря чи верстатника…, дивуючись просуванню на захiднi землi Украiни донеччан та луганчан, для яких розмитого поняття «праця» нiколи не iснувало. Та рiшення просте: замiсть розмов про любов, треба кохати i вчити дiтей вмiнню його вiдчувати. А таке однiй жiнцi не по силах. Бо в коханнi обое рiвнi, а де нема рiвностi – нема й кохання. Адже КОХАННЯ – ІНТИМНІ СТОСУНКИ З ЛЮБИМОЮ, де останне слово стосуеться ОБОХ. І пiклуючись про любу дитину нiколи не вдягнеш ii у «памперс» i подбаеш, щоб вона i iншi довкола мали б краще майбутне. Адже все, що зараз продаеться в Украiнi розроблено украiнцями i iх братами у часи УРСР, коли пiдлiтки майстрували i креслили, дiвчата винаходили новi моделi вбрання чи дитячоi iграшки. Та «занавiс» обрушили, не можна весь час сидiти за частоколом паркана… І дружнiй Китай заполонив украiнськi крамницi нашими ж розробками, що вдосталь вiдкрито були опублiкованi.

Правильний i тактовний пiдбiр слiв потрiбен обом, в першу чергу у шлюбi. Вiн же… i найкращий лiкар. Особливо вiд «чоловiчих хвороб», для лiкування яких свiтова фармацевтика виготовила безлiч «Супер…» i т.п., а одночасно й вiд жiночоi «хвороби» пiд загадковою назвою «клiмакс» (i безлiччю «нових» препаратiв, аби вкоротити подружжю життевий вiк). Адже сенс життя – в дiтях. Нових!

Тож пропоную почати з мовних словникiв, в яких вiдображено i мовну спадщину, i культуру, i шлях у майбуття. Дивним чином на теренах СНД «воюють» мiж собою лише двi мовнi культури: украiнська та росiйська, бо в мовне середовище людей обох краiн увiйшли стiйкi слова й вирази, обумовленi «жорстокими крайнощами», що виникли на фонi мовних «труднощiв». Вирiшення цих труднощiв не у вдосконаленнi окремоi «мови» – а саме у органiчному iх поеднаннi – i «Засади державноi мовноi полiтики» дають можливiсть не просто штучно створити «Державну Украiнську Мову», а дати народу Украiни дорогу у щасливе майбуття, припинивши чвари й розбрат. А тому, в усiх словниках слiд чiтко прописати основнi термiнологiчнi слова й вирази. Вiкове надбання украiнцiв, щодо понять «кохання» та «любов», вважаю за потрiбним доповнити особливою вiдмiннiстю «покладання» вiд «доручення», а особливо, в планi «пiднесення» й «торжества» самостiйного «возлагання» на себе обов’язкiв будь-ким.

Прикладом симбiозу мiг би слугувати такий тематичний рядок: чорниця, чернiка, афени. Симбiоз у тлумачних словниках не мав би мати випадковий, необгрунтований, свавiльний пiдбiр слiв й виразiв аналогiчного рядка у Словнику Державноi Украiнськоi Мови. Інститут украiнськоi мови НАН Украiни готуе до друку Словник у 20-ти томах. Та краще перевидати перший том – вже Державною Украiнською Мовою – за Законом «Про засади…», й не поспiшаючи виважено пiдiйти до друку наступних томiв, видавши для початку Тлумачний словник Харкiвського видавництва «Прапор», 2003 року, за загальною редакцiею Л.Г.Савченко, не як росiйсько-украiнського й украiнсько-росiйського, а саме як словника Державноi Украiнськоi Мови, до якого при iснуючiй редакцii прошу внести такi змiни:

Стор.32

ВОЗЛАГАТЬ, -гаю, -гаешь. Поручать что-нибудь кому-нибудь. ДОРУЧАТИ.

ВОЗЛОЖИТЬ. Торжественно класть сверху, поверх. ВОЗЛОЖИТИ.

Стор.89 … пiсля слова КОФТА i перед словом КОЧАН потрiбно вставити слово КОХАННЯ (без мн. числа, роду середнього) iз значенням: интимные отношения с любимой; с любимым; отдельной строкой прописав обязательность обоюдной любовной привязанности.

Стор.373 … пiсля слова КОФТА i перед словом КОХАТИ вставити слово КОХАННЯ (без мн. числа, роду середнього) iз значенням: iнтимнi стосунки з любимим, любимою. Слово ЛЮБА часто застосовують у сполученнi iз словом МАМА, ДИТИНА, а тому подiбний збiг у сполученнi зi словом КОХАННЯ мав би бути виключений.

Тлумачення слова КОХАТИ, -хаю, -хаеш мало б бути таким: бути глибоко прив’язаним до любимоi особи протилежноi статi.

Стор.388 … слова викласти у такiй редакцii:

ЛЮБИЙ, -а, -е. 1. Який викликае любов до себе; дорогий i близький серцю. 2. у значеннi iм.. любий, любого, ч.; ЛЮБА, -боi, ж. Дорога, близька серцю людина. 1, 2. ЛЮБИМЫЙ. 1, 2. МИЛЫЙ.

ЛЮБИМИЙ, -а. 1. Який викликае любов до себе; дорогий i близький серцю, коханий чоловiк, дорога i близька серцю, кохана людина. 2. у значеннi iм.. любимий, любимого, ч. 3. у значеннi iм.. любима, любимоi, ж. 1, 2. КОХАНЫЙ. 1, 2. МИЛЫЙ.

ЛЮБИТИ, люблю, любиш. 1. Бути глибоко вiдданим кому-, чому- небудь, вiдчувати прихильнiсть до когось, чогось. 2. Виявляти сердечну прихильнiсть до особи. 3. Мати потяг до чого-небудь. ЛЮБИТЬ.

ЛЮБОВ, -i, ж. 1. Почуття глибокоi сердечноi прихильностi до особи. 2. Почуття глибокоi прив’язаностi до чого-небудь. 3. Внутрiшнiй духовний потяг до чого-небудь. Любов до мистецтва. ЛЮБОВЬ.

При формуваннi у зазначеному Словнику рядка симбiозу украiнськоi мови й мов нацiональних меншин обов’язково прописувати вiдповiдне слово бiлоруською мовою в украiнськiй транскрипцii.

Деякi характернi зауваження до РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО й УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО словникiв (два в одному томi) В’ячеслава БУСЕЛА – К., Ірпiнь, ВТФ «Перун», 2008 – 1848 сторiнок:

Стор.66. Одним рядком прописанi нерiвнозначнi поняття: возлагать, возложить. Отож цi слова мають прописуватися окремими рядками, при цьому слову ВОЗЛАГАТЬ вiдповiдае лише пояснення (поручаться) доручати, доручити ; слово ж ВОЗЛОЖИТЬ мае особливий, пiднесений контекст, який ототожнюеться iз словами ТОРЖЕСТВЕННЫЙ, ОТВЕТСТВЕННЫЙ, ОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ, чого так бракуе серед слiв украiнською мовою.

Стор.295. Пояснення до слова любовь застосованi формулювання лише за контекстом КОХАННЯ, й при цьому викладенi в основному вульгарнi приклади: любощi, -щiв; женихатися.

(З наведених прикладiв видно, що у погонi за кiлькiстю слiв та словосполучень, як бiзнесовоi ознаки, забули про головне, про людину, для якоi цей словник мав би слугувати опорою у життi).

Цiкаве спостереження: переглядаючи БЕЛОРУССКО-РУССКИЙ словник на 90000 слiв 1962 року видання (пiд ред..академiка АН БРСР К.К.Крапиви) та БІЛОРУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ словник 2006 року видання (пiд ред..чл.кор. НАН Украiни доктора фiл. наук професора Г.П.Пiвторака) не знайшов жодного слова бiлоруською мовою, що е в кожному словнику украiнською мовою, якi б принижували гiднiсть чи то чоловiка, чи жiнки, чи ображали iхнi почуття…

То може у наведеннi ладу в Украiнi треба спочатку визначитися зi словами, що летять з наших вуст. (Див. КНИГУ ЕКЛЕЗІЯСТОВУ ч.5). І тодi слова не матимуть розбiжностей iз дiлом, i справжнiм БІЗНЕСОМ стане не аби яка справа, а пiклування про нащадкiв, всiх, як в Украiнi, так i за ii межами…




Яблоко


На пiдвiконнi у дiдуся лежало чотири яблука, одне найкрасивiше, рум’яне, гладеньке, iншi трохи гiршi, десь гiлкою придавлене, десь трохи прим’яте, а то i зi зморшкою. І було у нього три онука, допомагали по господарству. І взяв найкраще перший, що нiчого не iв крiм яблук. І був за це битий iншими, хоч i був сильнiшим. Та й дiдусь лози добавив…

Чому? Найкраще мало б дiстатися найкращому… Найкращий не той хто перший (i бiля годувальницi, хто перший взяв). Найкращий той, хто своею працею, своiм ставленням до iнших, своею доброзичливiстю та ввiчливiстю довiв усiм свое „право” на повагу. Отже найкраще яблуко мало б дiстатися не першому… А тому, кому дадуть… з любов’ю.




Чи потрiбно далi йти шляхом апробацii на собi чужих помилок?


Історична мiсiя слов’ян – у побудовi держави, панiвною iдеологiею якоi став матерiалiзм, заснований на марксистсько-ленiнському розумiннi матерii та iсторii. І в цьому – всесвiтне значення Великого Жовтня. 70-ти лiтня його пореможна хода ознаменована видатними досягненнями у развитку науки i технологiй, в побудовi материальноi бази комунизму, в вихованнi людини, що мiркуе матерiалiстичними категорiями, – «людини комунiзму». Процес виховання супроводжувався жорстоким iдеологiчним протистоянням у суспiльствi: дрiбно-буржуазними пережитками минулого й разкладаючою роботою у нашому «домi» на довгих, среднiх та коротких хвилях рiзних «свобод», «хвиль» i «голосiв». Протирiчча мiж рацiональним, необхiдним та нав’язаним зовнi речизмом, власництвом, стало причиною, що переважала на порозi 80-х, всезагальноi депрессii особистостi, суть якоi – в порушеннi гармонii самосвiдомостi. Необiзнанiсть спiвгромадян про революцiйнi досягнення вiтчизняноi науки, в силу iх стратегiчноi ваги. Небачений розмах вiйськового протистояння двох свiтових систем. Надання переваги суспiльним формам виховання й недостатня увага до складовоi ланки суспiльства – сiм’i, призвели до наростання конфлiктiв во взаеминах статей. Результатом стали зростаюча кiлькiсть розлучень, побутовое пияцтво. Тисячолiтне роздiлення на творцiв матерiальних благ – чоловiкiв i «хранительок вогнища», виховательок дiтей – дружин, порушилося широким залученням останнiх до суспiльного будiвництва. За природою, горда жiнка все частiше залишалась одинокою iз-за вiдсутностi системи сексуального та психологiчного виховання. Переоцiнка жiнкою свого впливу на чоловiка, що дiсталася iй у спадщину, i, як результат, недооцiнка своеi сили. В результатi цього ii праця все частiше використовуеться на допомiжних дiлянках суспiльного виробництва.

Почата керiвництвом КПРС Перебудова заснована на чiткому розумiннi досягнутого. І спрямована на «оновлення» соцiалiзму через усунення протирiч, що склалися у суспiльствi. Найбiльш гостро цi протирiчча зосередженi в Украiнi. І тому з такою напругою йдуть перетворення. «Реформи» очолили галичани. На очах бiльшостi, що прогресивно мислить, «реформатори» тягнуть Украiну в тину «дикого» капiталiзму. Бо знаходяться у полонi захiдних моральних цiнностей: культу грошей, жаги наживи, власностi, спокуси. Виняткова працьовитiсть населення захiдних областей нiяк не спiвпадае з користолюбнiстю, так званоi, «елити». Потяг до власностi у поеднаннi iз низьким професiоналiзмом бiльшостi керiвникiв призвели до руйнацii виробничоi iнфраструктури сельськогосподарських та промислових пiдприемств, споживчоi кооперацii. Взятий лiдерами Перебудови курс на впровадження ринкових вiдносин нiяк не торкнувся системи оплати працi рядових працiвникiв. Впровадження у винахiдництвi поняття «патент» загальмувало развиток. Украiна в уособленiй «незалежностi», бiдна, кинулася в погоню за прибутком, «вiддавшись» транснацiональним корпорацiям. 10 рокiв Незалежностi ще больше загострили протирiчча, що склалися у суспiльствi. Поступово населення виходить iз стану гипнозу вiд iмпортних товарiв, що нахлинули на ринок Украiни. І вiдчуло на собi експеримент дегустацii продуктiв приватного виробника. Криза в економицi все больше розростаеться.

Для Украiни вихiд iз западнi захiдноi буржуазноi iдеологii тiльки один – в побудовi Демократичного соцiалiзму, як передвiр’я Комунизму. Усiспiльнення землi i засобiв виробництва через державнi пiдприемства неминуче з впровадженням на них прогресивноi трирiвневоi системи оплати працi з комп’ютерним облiком рiвня заробiтноi плати. В основi якоi усреднена тарифна ставка i двi премii, кожна з яких втричi бiльше тарифноi ставки, з умовою звiльнення цих пiдприемств вiд податку на прибуток. Система базуеться на п’ятирiвневiй градацii: «учень», «спецiалiст», «менеджер», «конструктор», «босс», при цьому кожна системна градацiя додатково складаеться з трьох рiвнiв: «звичайний», «на рiвнi свiтових досягнень», «на рiвнi винаходу». Останнiй рiвень попередньоi градацii може превищувати другий рiвень наступноi вищоi градацii системи оплати працi. Першi двi градацii охоплюють ряд рiвней зарабiтних плат колишнiх пiдрядних працiвникiв (сiльськогосподарських та промислових працiвникiв). При цьому ручна праця оцiнюеться вище механiзованоi, основним же критерiем оцiнки дiяльностi працiвникiв вищих трьох градацiй системи стае механiзацiя та автоматизацiя ручноi працi (поступовий перехiд з ручноi працi на механiзований (автоматизований) передбачае зростання норм виробiтку певним працiвником). Трирiвнева система контролюеться радами спецiалiстiв, начальникiв пiдроздiлiв, директорiв i передбачае вiдповiдальнiсть за допущенi огрiхи у роботi. Система мотивовуе стимулювання своечасного усунення недолiкiв у роботi та сильний фiнансовый поштовх до творчого ставлення до працi або звiльненню з посади на користь кандидата з ринку працi. Система оплати працi повинна впроваджуватися на державних промислових i сiльськогосподарських пiдриемствах, в державнiй споживчiй кооперацii та торгiвлi, у всiх бюджетних установах. Впровадження даноi системи оплати працi дозволяе вiдродити роль робiтничого колективу у досягненнi високоi рентабельностi пiдприемства при умовi творчого пiдходу служб маркетингу й менеджменту. Із впровадженням держзамовлення на окремi види продукцii i частковим державним фiнансуванням, а також прозорого в очах колективу пiдприемства руху коштiв. Комп’ютерний облiк здiйснюе щоденну фiксацiю наявностi премiй i щомiсячний пiдрахунок нарахованоi заробiтньоi плати конкретного працiвника.

Маркетинговий аналiз ринковоi ситуацii в Украiнi, СНД i в Свiтi свiдчить, що в нашiй оновленiй державi повинна виготовлятися i постачатися на внутрiшнiй ринок та на експорт в першу чергу продукцiя найвищих технологiй, котрi е надбанням Росii, як правонаступника колишнього СРСР. З урахуванням вiдсутностi в нашiй свiдомостi гонитви за надприбутками i, як першопричина, безкорисливiсть в цiноутвореннi, турбота про власну безпеку при збереженнi проголошеноi незалежностi в умовах антогонiстичного протистояння свiтового капiталу кличе до необхiдностi вийти з iнiцiативою створення Союзу Суверенних Свобiдних Республiк.




Украiна i Свiт


Украiна все ще тупцюе на мiсцi, криза суне за кризою через неусвiдомлення кожним свiтового значення украiнського прикладу. Сьогоднi людство мае всi пiдстави для кращого майбутнього розвитку та йому заважають комфорт i грошi, легкiсть отримання яких багатьом затьмарюе очi. Особливо украiнцям, якi всi цi роки прагнуть втягнути краiну у свiтовий розподiл благ. Та свiтовий ринок i кооперацiя закритi для нас. Свiтом пануе прагнення надприбуткiв. То штучно створять якусь хворобу, то налякають якоюсь проблемою, то щось заборонять чи «винайдуть». І всi ми цими роками спостерiгаемо за цими прикладами, та нiяк не дамо собi ради. Не хтось нам дасть щасливе життя, а ми самi в змозi покращити свое життя, i свiтовi дати приклад, що любов вища за облуду. Сусiди готовi нам допомагати. Украiна консолiдуючись з братами по всесвiтньому соцiалiстичному «експерименту» мае дати свiту взiрець нового суспiльного життя, в якому продуктивне i рентабельне виробництво з кращою свiтовою якiстю i половиною китайськоi цiни, завдяки творчiй думцi украiнця, забезпечить вiдродження сiм’i iз кращим поеднанням суспiльного i батькiвського й дiдiвського виховання (за традицiями украiнцiв, що збереглися на Кубанi) поверненням до вже забутоi справжньоi сiм’i, в якiй гармонiйно поеднанi старiсть й молодiсть.

За свiдченням наших учнiв, що у роки незалежностi, у 90-х роках, за освiтньою програмою обмiну познайомилися з рiвнем пiдготовки заокеанських однолiткiв, впевнено вiддають перевагу вiтчизнянiй школi та ii якостi освiти. Та сьогоднi цього замало. Ми можемо зробити доступним всiм кращi взiрцi освiти «обраних» минулого (епохи декабристiв) iз радянськими прикладами високоефективному навчанню за «кадетською» системою у поеднаннi iз справжнiми гiмназiйними традицiями. Ми в змозi забезпечити сiм’i i новими «автономними» багатоповерхiвками хутiрськоi забудови iз сiльським електрифiкованим транспортом, i – сiмейним «автономним» транспортом для спiльних прогулянок вихiдними днями дикою природою, замiсть походiв до взiрцiв неволi – зоопаркiв, аби навчити нове поколiння не прикладам звiрячих стосункiв iз гратами – а любовi до звiрiв як до ближнiх своiх. Роки Перебудови у погонi за ласими мiськими грошима i комфортом майже опустошили украiнське село, хоч дехто завдяки емiграцiям «вiдгрохав» поряд iз «лiтньою кухнею» «европейську оселю», ще бiльш гостро пiднявши проблеми украiнського села. Досвiд прибалтiв з iх хуторами в перекладi на украiнський менталiтет мае дати свiту нову модель украiнського села iз компактною забудовою «автономними» будинками, iз автоматизованими мiнi-фермою i цехом переробки молока, iз тролейбусним сполученням. Прикладами добровiльного переселенням до цих хуторiв «досi дихаючих викидами пiдприемств» мiських мешканцiв вже зараз готова дати свiту взiрець зближення села i мiста мало не третина украiнцiв.

За загально прийнятою економiчною теорiею у свiтi пануе переважно товарне виробництво, виробництво ж послуг розглядаеться як допомiжне. Наразi у першу чергу потрiбно товар зробити послугою (товар – тобто предмет, що створюеться, продиктований необхiднiстю надати певну послугу споживачу, через що товар i послуга завжди мають бути разом). І тiльки таким чином мае формуватись «життевий цикл» того чи iншого виробу, не часом отримання надприбуткiв, а потребою населення у тому виробi. Справжня турбота про людину i «братiв наших менших», а не погоня за надприбутками, мае стати стимулом працi в майбутньому, хоч, завдяки «украiнськiй» думцi i спiвпрацi з братами, надприбуткiв не уникнути. «Турбота про своiх» для всiх – залог успiшного просування украiнськоi продукцii по свiту.




Маркетинг –як фiлософiя


1. Ф.Котлер про сучасний ринок

– В галузi стандартизованих споживчих товарiв концентрацiя дистриб’юцii значно зросла. Канали розподiлення сконцентрованi в руках декiлькох дистриб’юторiв, якi мають велику владу.

– Вiдбуваеться скорочення кiлькостi конкурентiв при зростаннi кiлькостi торгових марок. Багатонацiональнi компанii та корпорацii захопили владу.

– Випуск нових брендiв коштуе недорого. Динамiка випуску нових марок в даний час прискорюеться. Час життя нових товарiв на ринку скоротився.

– Процес виробництва настiльки ефективний, що замiна виробу стае дешевше його ремонту. Це ще бiльше прискорюе темп випуску нових товарiв.

– Цифровi технологii спровокували революцii на багатьох ринках.

– Зростання кiлькостi патентiв та товарних знакiв призвели до зростання конкурентностi ринкiв.

– Товарнi категорii насиченi рiзновидностями.

– Ринки фрагментованi на малi нiшi, якi менш прибутковi.

– Рекламна насиченiсть дiйшла найвищих рiвнiв, а фрагментацiя засобiв iнформацii затримуе вихiд на ринок нових товарiв.

– Споживачi стали бiльш вибiрковими, вони дедалi частiше iгнорують комерцiйнi комунiкацii. Єдиний шлях приваблення iх уваги – новизна.

(Котлер Ф. Маркетинг ХХІ века. СПб, 2005г.)



Висновки:

– Товарний пiдхiд у свiтовому маркетингу на порозi кризи.

– Не все зазначене можна вiднести до украiнського маркетингу.

– Швидка замiна моделей на ринку комплектуючих веде до морального старiння ще досить нових товарiв, а вiдтак i до значного зростання цiн на ремонт останнiх.

– Цифровi революцii багатьом затьмарили очi. Аналоговi технологii зарано вiдкидати в утiль.

– Модель ринкових вiдносин «товар – грошi – товар» не всiма украiнськими споживачами позитивно сприймаеться.

– У погонi за европейським (тобто свiтовим) рiвнем життя «родину» замiнили «сiм’ею».



2. Украiнський маркетинг

– Товар – е послуга, тобто тiльки те може бути украiнським товаром, що несе послугу людинi. А час життя товару мае дорiвнювати термiну необхiдностi в послузi. («Маркетинг починаеться з аналiзу потреб, якi задовольнять товари i послуги» Ф.Котлер) Сучасний ринок – це суцiльна сфера послуг. Тiльки на деяких промiжних етапах послуга замiнюеться товаром. Однак в Украiнi всi працюють окремо: i виробничники, i маркетологи, i продавцi, всi пропонують своi послуги i хочуть за них вiдразу оплату. Першi, не знаючи ринкових потреб, пiд тягарем стандартизацii не можуть розробити технiчне завдання (ТЗ) на новий товар. Іншi – навпаки, не знають як. Третi – торгуючи iмпортними товарами, й зовсiм не ламають голову над украiнським виробництвом, пiдшукуючи в Інтернетi шляхи задоволення потреб споживачiв. І хоча украiнський споживач здебiльшого незаможнiй, йому пропонуеться переважно те, що дорожче (наче за вiдсутнiстю альтернативи).

– Свiт на порозi втрати довiри як рекламi, так i виробнику, незалежно вiд того, за якою товарною маркою вiн ховаеться. Адже за багато рокiв маркетинг привнiс в наше життя стiльки фальшi та неприхованого обману, що навiть корифеi маркетингу заплуталися в путах власного блуду.

– Ринок Украiни – це боротьба двох фiлософських поглядiв на товар, послугу i споживача. А в цiлому i на свiтоустрiй, державницькi засади, силу i слабкiсть грошей i капiталу.

– Криза в украiнськiй економiцi настала через слабкiсть власноi вiри. Через невмiння, а то – i небажання мислити мозками замiсть мислення головою (в першому випадку людина мислить фiлософськи, в iншому – стереотипами).

– Цифра чи аналог? Колишнi полiвiнiловi платiвки начебто анахронiзм? Та це тiльки для неосвiчених. На сучасному лазерному програвачi з них вiдтворюеться звук класу Hign-End. Наразi очiкуеться поява на ринку вiнiлових DVD-дискiв. Отже CD, як i цифрове вiдео – це ринкова примха для викачування грошей з недалекоглядних споживачiв. Ще й досi успiшно конкурують аналоговi та цифровi комп’ютери в залежностi вiд задач, що ними вирiшуються.

– Чому вчать маркетологiв? Переважно економiцi, а бажано викладати i загально-технiчнi знання. Або, хоча б, вмiння обгрунтовано формулювати вимоги до нового товару. Саме за маркетинговими фiрмами, а iх в Украiнi стае дедалi бiльше, стоiть доля об’еднавчоi роботи. Як iнновацiйноi, так i заощадливоi, iнвестицiйноi (через прибуткове вкладання накопичених в Украiнi та за ii межами капiталiв).

– В Украiнi безодня iсторичних традицiй та науковоi спадщини вiкiв, i, найголовнiша, козацька сiм’я, до якоi ми маемо повернутися. Через виховання в кращих традицiях минулого, перш за все учнiвськоi молодi, шляхом досконалого поеднання спiльного та окремого виховання. Чого вартуе гiмназiйне навчання за програмою кадетських училищ у вiдсутностi виховання дотримання дисциплiни? Може краще всiх хлопчикiв в перiод з п’ятого по дев’ятий класи навчати в нахiмовських чи суворовських корпусах вiйськового типу. Де поза звичайною шкiльною програмою викладаються танцi та музика, малювання та естетика, етика та iнше. Дiвчаток же в цей час навчати за гiмназiйною програмою?

– Вже тепер варто розробити украiнську Програму мiського та сiльського градобудування, за якою збиралися б п’ятнадцятикiмнатнi квартири сiмей майбутнього з наданням житлових кредитiв iз правом спадщини.

– Вiйськовi технологii цивiльному населенню. Колись могутня армiя Украiни своiм озброенням ще й досi е носiем передових наукових розробок. Лише назви: кевлар, нанокерамiка, спецметалоконструкцii, спецзалiзобетон – чого вартi? Все – зроблено в Украiнi. В той же час, нарощування обсягiв виробництва композитiв та спецтехнологiй дозволять суттево iх здешевити. Та покращити стан наших виробництв, наших шляхiв, нашого будiвництва, наших транспортних засобiв, iншоi продукцii.

– Соцiальнi пiдприемства. На сучасних захiдних виробництвах дуже високий рiвень автоматизацii та комп’ютеризацii. Де праця робiтникiв використовуеться на обслуговуваннi автоматики та на заключних операцiях регулювання, що значно знижуе собiвартiсть. Такий рiвень роботизацii украiнським пiдприемствам навряд чи потрiбний, особливо коли безлiч незайнятих рук. А ще велика кiлькiсть iнвалiдiв. Пiдприемства iнвалiдiв – невеличкi та досить специфiчнi. Інша рiч коли на великому пiдприемствi мало не половина робiтникiв – iнвалiди. Сучаснi технологii, якими здавна володiе Украiна, дозволяють створити робочi мiсця для iнвалiдiв як в механообробцi, так i в складальницькому виробництвi. Такi пiдприемства можуть створюватись по одному на область чи район i забезпечуватися першочерговими iнвестицiями.

– Ремонтопридатнiсть продукцii украiнського виробника мае вiдповiдати метi створення i шляхам збуту-продажу товару. Та розповсюджуватись на всi товари довготривалого користування.

– Збут-продаж товарiв. Зазвичай збут товару мае здiйснюватися шляхом прямого чи дистриб’ютивного продажу. В тiм числi i з використанням електронного продажу з використанням Інтернету. Та все ж дедалi частiше украiнський споживач схиляе виробника до вiдвантаження продукцii в обмiн за сплату щомiсячних (щоквартальних) вiдсоткiв доходу, переважно протягом всього термiну експлуатацii товару.

– Цiноутворення переважно складаеться з собiвартостi, надбавки та ПДВ. Але у випадку вiдвантаження за вiдсотки доходу цiна може бути збiльшена вдвiчi, чи навiть втричi пiд час визначення розмiру вiдсоткiв. На украiнському та краiн СНД ринку слiд постiйно вiдшукувати методи зниження собiвартостi або вести ретельний облiк витрат.

– Гарантiя-сервiс – невiд’емнi поняття. Переважна бiльшiсть украiнських виробничникiв прагне зменшити термiн гарантii та дистанцiюватися вiд сервiсу. Хоча ринок вимагае робити все з точнiстю до навпаки. Вихiд – в стажуваннi представникiв дистриб’ютора на пiдприемствi виробника. Та активне надання уваги кожному зверненню з боку споживачiв.

– Безвихiдь виробничникiв – у несприйняттi бiльшiстю керiвництва пiдприемств маркетингових стратегiй. У мрiях про великi обсяги виробництва при вiдривi вiд реальних шляхiв залучення капiталовкладень, особливо на державних пiдприемствах, у знецiненнi iнтелектуальноi працi, недооцiнцi ролi iнновацiй.

– Нема кращоi реклами, нiж гарний вiдгук споживача. Нема гiршого, нiж недовиконання умов поставки чи контракту, особливо коли споживач схильний довiрi до тебе.

– Украiнський виробничник мае мати тiсний контакт зi споживачами. Приймати участь у семiнарах потенцiйних споживачiв. Вести взаемне листування чи дiалоги. Бути активним в розвитку плiдноi спiвпрацi.



Висновки:

Украiнськi виробничi пiдприемства далекi вiд маркетингу, часто-густо вовтузяться на межi виживання, проiдаючи залишки основних фондiв. І фактично вiдiрванi вiд сучасних ринкових проблем та досi не оправилися вiд навали iмпортних товарiв.

Не всi пророцтва корифеiв маркетингу вiдповiдають дiйсностi.

Украiнськi ринковi партнери знаходяться у станi самоiзоляцii. Нiхто не наважиться взяти на себе участь у створеннi справжньоi компанii по розробцi i впровадженню нових товарiв на iснуючих пiдприемствах iз залученням iнвестицiйних капiталовкладень.

Дуже низький рiвень iнновацiйноi дiяльностi на пiдприемствах. Знецiнено iнтелектуальну працю, нема фахiвцiв для чiткого вiдсiювання невдалих рiшень та пошуку привабливих iнновацiйних.

В керiвництвi вiтчизняних пiдприемств мало пiдготовлених топ-менеджерiв, здатних на засадах традицiйного маркетингу згуртувати та скоординувати роботу пiдроздiлiв i служб.

Ринкова етика досi ще не увiйшла в службову дiяльнiсть як рядових фахiвцiв, так i керiвництва.

Шлях вперед не в «латеральному» маркетингу чи «латеральному» мисленнi, а в фiлософському осмисленнi довколишнього середовища, широкiй iнновацii i залученнi капiталовкладень.




Чи довго ще украiнцi будуть «дослiдними кроликами»?


Украiна вiдзначила 10-рiчча «незалежностi». Що сталося з нею? В Украiнi беззастережно хазяйнують Свiтовий банк i МВФ, на кожному кроцi ростуть новi iнститути, що готують маркетологiв. Нас готують до ринку. Понад десять рокiв я працюю в службi маркетингу на державному пiдприемствi по випуску радiоапаратури. Неодноразово стикався зi щойно вирощеними «спецiалiстами» з маркетингу, iх викладачами. Що знають вони? Вмiють рахувати прибуток i рекламувати. І знають головний постулат винайденоi на Заходi «науки» – маркетинг: «покупця треба так зацiкавити моiм товаром, щоб вiн думав, що саме цей товар йому потрiбен, що без нього вiн жити не може». Товаром же в ринку е все: продукцiя сiльгоспвиробника i промисловця, любов, душа i навiть матiр (i земля). Прилавки нашi заваленi рiзною радiоапаратурою. На кожному кроцi закликають до поширеного у всьому свiтi «ефiрного радiомовлення». Інтернет сповiщае про пiдготовку до новiтнього свiтового досягнення – цифрового радiомовлення на довгих, середнiх i коротких хвилях, що дасть якiсть звуковiдтворення на рiвнi сучасних УКХ радiоприймачiв. Не думайте, що цифрове задоволення Вам обiйдеться дешево. Захiд любить грошi. Та в серединi 80-х рокiв в СРСР на сторiнках «Радiо» з’явилися першi публiкацii по синхронному детектуванню при радiоприйомi на середнiх хвилях i в проводовому (найдешевшому по затратах) радiомовленнi з високою якiстю прийому. Про нього замовчують, використавши iдею для цифрового. В цьому ефективнiсть власника на новiтнi технологii i засоби виробництва, на iнформацiю i прибуток. В цьому iдеологiя «вiльного» (вiд совiстi) Заходу. Цю iдеологiю нам нав’язують…

До Великого Жовтня 1917 року в свiтi панувала i правила iдеалiстична буржуазна iдеологiя. Та вiра в краще майбутне дала свiту iнший погляд на iсторiю. Створення першоi в свiтi держави трудящих започаткувало переможний поступ новоi матерiалiстичноi пролетарськоi iдеологii, що дав надзвичайно високий iмпульс в свiтовому русi вперед, до комунiзму. За роки Радянськоi влади було збудовано матерiальну базу i, головне – виховано людину матерiалiста, людину комунiзму. З усвiдомленням цього розпочата Перебудова, сенс якоi – здолати протистояння в суспiльствi, нав’язане боротьбою iдеологiй. Ця боротьба йде й досi, пiсля «холодноi вiйни», в ефiрi i на сторiнках газет, в магазинах i на базарi, в сiм’i i в душах кожного. Та дух матерiалiста не зламати! Вiра в свiтле майбутне людства, в комунiзм, в рай для людини працi переможе.

Сiмдесятирiчний переможний крок матерiалiста дав свiту велике Знання, хоч i не всi новiтнi досягнення радянських вчених i науковцiв вiдомо широкому загалу в силу iх стратегiчноi значущостi. Усвiдомлення краю протистояння, межi самознищення спонукало до Перебудови. Нетвердiсть вiри в Комунiзм тягне нас в забуте минуле. З 80-х рокiв минулого столiття свiт стоiть, топчеться на порозi комунiзму, чекае доки ми, украiнцi, дiйдемо примирення мiж заходом i сходом у власнiй «незалежнiй» державi. Доки ще нам «на власнiй шкiрi» проводити дослiди власноi зневiри в омрiянi iдеали добра i справедливостi?

Суттю руху вперед до кращого е еднiсть i боротьба протилежностей. В нiй вищий сенс «боготворiння». Роман минулих цивiлiзацiй «Про бога Ісуса» вiдзначив свое двохтисячолiття. Боязливiсть невiдомого як страх перед укусом змiя збудоване релiгiею в образi Зла. Вiковою iсторiею доведено, що добро перемагае зло. Істинна доброта – ознака людини працi, людини творця. Вона в ii душi. Не розумiючи поняття «душа» люди знову потяглися до Бога, до його проповiдникiв, до церкви. За «вiдкупленням грiхiв» людина, що страждае, шукае розради. Душа ж – це гармонiя самосвiдомостi (усвiдомлення свого знання, морального облiку i iнтересiв, iдеалiв i мотивiв поведiнки, цiлiсноi оцiнки самого себе як чутливоi i мислячоi iстоти, як дiяча), або простiше – душа то е любов. Життя, рух синтезу i розмноження, для людини зiткане з випадковостей. Бiльшiсть не знае iх законiв. Кожний, з випадковостей, робить, в силу неусвiдомленоi необхiдностi, своi висновки, а на iх пiдставi виводить власнi закономiрностi своеi долi. Релiгiйна передначертанiсть з упованням на «милiсть божу» декому «допомагае». Та людина – мислитель, творець знаходить вiдраду в колi друзiв. А за iх вiдсутнiстю, на сьогоднi, iй не допоможе навiть Бог. Бо розрада коштуе дуже дорого. І несуть останне, пiд тягарем важкоi працi, необiзнанi, зневiренi до церкви… І дере греко-католицька церква, авангард католицизму на споконвiчнiй землi православних русинiв, «сiм шкур» з кожного пастиря. Католицизм – це «кожний виживае поодинцi». Що ж спiльного мiж унiею i православною церквою. Трактування Бога як святоi трiйцi, зрозумiти поняття якоi неможливо без усвiдомлення поняття «святий дух», сенс якого в звичайнiй бесiдi отця з сином, при якiй вiд старшого до молодшого передаються i погляд, i поведiнка, i мова в вустах. В той же час унiатськi священики стверджують, що Бог – то е деякий абсолют (незалежний, необмежений). Матерiя (безмежна множина любих властивостей, зв’язкiв, вiдносин i форм руху) ж як i Всесвiт безмежнi. Трактування ствердження «необмежений необмеженого» таке ж абсурдне, як i вислiв «бiлiший за бiле» чи «чорнiший за чорне». Якщо нема абсолютного, то нема й бога. Якщо ж вiн е, то це людина, може i в образi Ісуса, як твердять православнi, у крайньому разi не його, Ісуса, намiсник, а звичайний пастир, що вважае себе рабом божим. Та «все в свiтi вiдносне» як стверджуе загальна теорiя вiдносностi Великого Ейнштейна. Життя – це смерть (Ф.Енгельс) i не може бути вiчного життя. Народжуються i вмирають зiрки, народжуються i вмирають комахи, час життя так само вiдносний з розмiрами об’екту i умовами життя.

«Спочатку було слово»… Нi! Хтось мав його висловити, бо iдея i матерiя – едине цiле, iдея це теж матерiя.

Доленоснiсть Украiни, украiнськоi сiм’i працелюбних народiв, сiм’i освiчених батька i матерi, сiм’i жiнки i чоловiка, прагнучих щастя своiм дiтям обумовлена iсторiею, часом. Миролюбнiсть украiнця, що столiттями горбатив спину на чужого i свого пана, висвiтлена в творах видатних митцiв: Котляревського, Лесi Украiнки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Бориса Олiйника, вражае своею нацiональною гордiстю. Ця гордiсть – гордiсть революцiонера i борця, гордiсть трудiвника ще чекае всесвiтньоi слави перемоги над собою. Бо наше глибоке падiння, наша розруха, наше зубожiння – в нас самих, у втратi почуття гiдностi пiд навалою закордонного «хламу» на наших прилавках, пiд тягарем включеного «на всi оберти» механiзму задурювання захiдноi iдеологii. Наша повага до жiнки-матерi, жiнки-трудiвницi «раптом» померкла пiд навалою захiдноi моралi, захiдноi зневаги до «слабкоi статi». Раптом всiм захотiлося багатства, грошей i нiчого не робити, кинувши напризволяще жiнку-матiр iз своiми дiточками, вiдсторонивши ii вiд продуктивноi працi, вiд полiтики. Зупинено рух в подоланнi проблем сiм’i, почастiшали «бесiди» чоловiкiв iз чаркою, дедалi бiльше стае одиноких «сильних» жiнок, матерiв, виховательок, iнженерiв, науковцiв, красунь.

Нас тягнуть в Європу, в стан загарбникiв. Невже нас нiчого не навчила iсторiя народiв свiту. Однi жили за рахунок колонiй (Англiя, Францiя, Іспанiя i Португалiя), iншi гнобили сусiдiв (Австро-Угорщина, Польща, Нiмеччина), вiкiнги (скандинави) – грабували набiгами з-за моря i пiвнiчних лiсiв перших i других. Миром «помазанi» православ’ям русини йшли до iнших з миром. З миром йшов Суворов за Альпи, допомагаючи поневоленим братам-слов’янам Болгарам та Югославам. З миром прийшли радянськi слов’яни й в Афганiстан, та Америка нав’язала iм вiйну з маджохедами i талiбами. То чому ж нам не живеться з Братами й Сестрами i так кортить до «цивiлiзованих» експлуататорiв, якi навченi Великим Жовтнем i змушенi були «соцiалiзувати» своi суспiльства. З усвiдомленням власного «я», творячи для себе й iнших, ми разом здатнi дати свiту значно бiльше, нiж можемо в нього запозичити.

Наша доля не в ринку з його зубожiлою мораллю, мораллю здирництва й облуди, шахрайства i свавiлля приватного власника. Наш шлях iз соцiалiзмом кращого зразка, з оплатою за працею, iз цiлеспрямованим курсом на зменшення долi важкоi ручноi працi, з рiвноправ’ям мiж чоловiком i жiнкою, i саме за таким рiвноправ’ям, в едностi i боротьбi протилежностей, наше майбутне, прогрес i добробут суспiльства.

Ідеi комунiзму живi. Як би не опорочували iх захiднi «голоси», iм жити i перемагати. Вивчаючи потреби людства й задовольняючи iх найдешевшим шляхом (бо все генiальне – просте, а значить й дешеве), знiмемо ж скорiше шори гiпнозу вiд захiдного маркетингу й дизайну, творимо ж для себе й людства справжнi цiнностi добра i високих технологiй, в набуттi яких немала доля працi украiнських науковцiв й iнженерiв на теренах великого Союзу.

Може пора всiм оговтатися, матерiалiсту i православному об’еднатися проти чужеземноi навали, всiм миром взятися за вiдбудову набутого, зробивши висновки iз славнозвiсного «одобрямсу», укрiпитися в вiрi у справжне майбутне – соцiалiзм i комунiзм (рай на Землi для трудящих).




Особисте бачення економiчноi iнтеграцii Украiни та пропозицii щодо ii промисловоi полiтики


Персональний сервiс та вже майже забутi традицii:

Нав’язанi украiнським споживачам захiднi моральнi i економiчнi традицii передусiм пов’язанi з пропагандою захiдного взiрця сервiсу, заснованому на прихованiй експлуатацii споживача, при цьому вiн вважаеться абсолютно незграбним. Зовнi це обумовлено занадто широкою номенклатурою застосованих комплектуючих, в тому числi дрiбносерiйного виготовлення, для обумовлення зростання цiни сервiсних послуг, а також начебто кращою компактнiстю, зручнiстю, дизайном…

Традицiйно в Украiнi ремонт обладнання виконувався цеховими електриками, лабораторiями КВП та ЧПУ, широко розвиненою мережею електро- i радiомайстерень, чисельними ремонтними пiдприемствами.

Комунальнi служби, екологiя та техногеннi катастрофи:

Хоч за вiкном ХХІ столiття, та стандартами житлового будiвництва нас тягнуть у ХIX-те. Досi основним джерелом тепла i енергii е спалювання енергоносiiв. Переваги трансформацii мережноi напруги змiнного струму у житловому будiвництвi нiяк не узгоджуються iз значно вищим рiвнем небезпеки змiнного струму порiвняно iз постiйним та сучасним рiвнем розвитку силовоi електронiки, до того ж в Украiнi серед будiвельникiв майже нема фахiвцiв, знайомих з надто економiчними композитними електричними нагрiвачами, що використовувалися збройними силами СРСР. Існуючий в Украiнi монополiст у галузi утилiзацii вiдходiв – Державна корпорацiя „Укрекокомресурси” фактично не займаеться розвитком i впровадженням бiохiмiчних систем очистки каналiзацiйних викидiв.

Електронiка в Украiнi:

Чвари мiж урядовцями Украiни i Росii з приводу енергоносiiв затьмили декому очi з приводу вiдкритих на сьогоднi широких можливостей iнтеграцii мiж пiдприемствами електронiки, електротехнiки i радiотехнiки Украiни, Бiлорусi i Росii. Проте доцiльним в першу чергу – е розвиток складального виробництва приладiв з використанням елементiв силовоi електронiки не за захiдною схемою, а за власною з пiдбором вузькоi ланки „iдеальних ключiв” (маеться на увазi широке застосування у рiзних за призначенням приладах одних i тих же електронних приладiв). Доречним е – й широке нарощування виробництва сонячних батарей.

Примiський та мiський транспорт в Украiнi:

Такi привабливi i признанi багатьма пасажирами львiвськi тролейбуси, як i весь електротранспорт в Украiнi побудовано за схемою використання одного-двох тягових колекторних електродвигунiв, карданiв i силовоi електронiки виробництва Чехii чи Китаю, в той час як жодне пiдприемство Украiни досi не може iм запропонувати мотор-колеса на базi вентильного реактивного двигуна через iнформацiйну вiдiрванiсть Украiни вiд широкодоступних розробок у цiй галузi росiян i прагнення неодмiнного отримання дивiдендiв вiд власних розробок украiнських науковцiв, зациклених на конфiденцiйностi. От i снують по мiстах i селах маршрутки i таксi, руйнуючи екологiю Украiни жахливими викидними газами i ядовитими присадками вiд неправильноi утилiзацii закордонних моторних масел.

ПРОПОЗИЦІЇ:

Прийняття за основу у житловому будiвництвi концепцii „автономного будинку”повною вiдмовою вiд використання природного чи зрiдненого газу iз внутрiшньо-будинковою мережею пониженого постiйного струму з лiфтами на базi вентильних реактивних двигунiв i бiохiмiчними реакторами каналiзацii

Запровадження i нарощування виробництва в Украiнi батарей паливних елементiв та сонячних батарей

Запровадження i нарощування виробництва в Украiнi мотор-колiс, в першу чергу для мiських i примiських тролейбусiв

Широке делегування повноважень господарського управлiння державними пiдприемствами та ВАТ обласним державним адмiнiстрацiям з метою створення пiд iх егiдою прибуткових Соцiальних заводiв i пiдприемств, запровадження новоi Украiнськоi концепцii освiти через корпоративне об’еднання на пiдставах економiчноi доцiльностi пiдприемств рiзних форм власностi

Запровадження трирiвневоi системи оплати працi у всiх ланках виробництва i послуг.




Майбутне Укртелекому i промисловiсть Украiни


От i сталася приватизацiя Укртелекому та маркетинговий аналiз стану якостi послуг, що надае населенню така потужна структура, як ПАТ „Укртелеком” свiдчать про значнi проблеми керiвництва в галузi перспективного прогнозування розвитку пiдприемства. Існуючий стан викладання у вузах Украiни такоi нагальноi в ринкових умовах дисциплiни „маркетинг” приводить до того, що його сутнiсть зводиться до констатацii факту рiвня конкурентоспроможностi тоi чи iншоi iснуючоi послуги. В той же час, вiдсутнiсть у iснуючих маркетологiв Укртелекому знань про стан розвитку галузi електрозв’язку в СРСР, Украiнi i Росii, вiдiрванiсть вiд новiтнiх розробок Одеського НДІ радiомовлення, фактично поставили вiтчизняну радiопромисловiсть на колiна. Як i передбачалося, у радiоефiрi сьогоднi пануе FM-радiомовлення, де працюе iмпортне передавальне обладнання. Стабiльнiсть аудиторii трансляцiйного радiомовлення в контекстi пропагування розвитку украiнськоi мови i украiнськоi пiснi свiдчать про недбале ставлення в Украiнi як до ефiру, так i до украiнськоi слухацькоi аудиторii. Вiдiрванiсть Росii вiд единого на теренах СРСР Одеського НДІ радiомовлення змусили ii шукати свое мiсце у стандартi DRM цифрового радiомовлення. В той же час розробки iнституту в галузi радiоприйому iз синхронним детектуванням у трансляцiйному радiомовленнi та на середнiх i коротких хвилях кiнця 80-х рокiв минулого столiття вiдкривали широкi перспективи розширення мережi, випуску i нарощуванню виробництва сучасних багатофункцiональних i простих, нескладних для виробництва i дешевих для споживачiв, стереофонiчних «радiоточок». Приймачi радiомовлення синхронного детектування у своiй схемi мають мiнiмум намотувальних елементiв та для передачi i вiдтворення стереосигналу не потребують декодерiв, а через використання довгих лiнiй зв’язку – i антен. Проста методика трансляцii стерео сигналу застосуванням прямоi модуляцii бокових полос несучоi сигналу дозволяють створити парк новiтнiх стереоприймачiв на середнiх i коротких хвилях, як альтернативi DRM-стандарту, який занадто дорогий для пересiчного слухача. Тому, плануючи прибутки ПАТ «Укртелеком», в першу чергу мав би мислити не про грошi, а про споживача, про цiлi «украiнiзацii», шляхи здешевлення витрат на ii реалiзацiю i про вiдновлення вiтчизняноi радiопромисловостi. Можливо й держзамовленням.




Катя Старожук i iграшка вiд «Тiгер електронiкс» (чи потрiбна ювенальна юстицiя в краiнi, де народжене слово «кохання»)


СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО, ЧИ ЛІТЕРА?

Та попри все iм передувала людина, нова людина, створена еволюцiйним кроком розвитку людства минулоi доби. То чого варта Катерина, вiд освiти, що за роки Незалежностi звела у Турцi, на Львiвщинi, двоповерховий «чурак» iз бiлим бiде у туалетi, й iномаркою на подвiр’i, бо розжирiла вiд частих гостин по родичах, що оселилися у США, i яку розпирае гордiсть, що ii учнi – на Майданi. Бо вдаючи iз себе Катерину ІІ (Імператрицю Всiея РУСІ, нiмкеню, Екатерину Вторую), з легкiстю манiпулюючи СЛОВОМ, вже давно мала б навести лад у Державi, нiж мандрувати по свiтах, лежачи на пенсii, зароблену важкою працею вчительки, що вчила тому, у що не вiрила сама. Тому й учнi ii здобували освiту юристiв, медикiв та журналiстiв, оплачуванi на Заходi професii, але не потрiбнi в Украiнi. То ж добре, коли е чим торгувати на базарi чи мести на вулицi. То ж вибору нема: у гастарбайтери чи на Майдан, бо дух господаря-власника бiльш притаманний селянам Середньоi та Схiдноi Украiни, колгоспiв вже нема i майно iх розкрадене, а до самоорганiзацii у селянськi спiлки тутешне населення не схильне, адже великий «частокол» стоiть як мiж хатами, так i в душах. Бо мало хто, навiть серед комунiстiв, пам'ятае про три складовi напрямки побудови комунiзму, за програмою 22-го з'iзду, часiв Хрущова М.С.. А вiдтак й поспiшае вивести на «революцiйнiй хвилi» до владного олiмпу тих, кому «iдоли захiдного свiту», по серцю, ближче. Чи може дбати про людей той, чия професiя – мордобiй, та й ще з пристрастю, бо за це Америка платить великi грошi. Обливши брудом того, хто по молодостi, аби не видiлятися серед односельцiв, зривав з дiвчат хутровi шапки, ми дружньо виводимо вперед рейдерську команду «батькiвщини», що прагнула захопити цементний завод у Балаклавi, аби мати надприбуток, звiвши будинки «новiтнього села» (за так i не прийнятою упродовж п’яти рокiв Державною комплексною соцiально-економiчною програмою «Новiтне село – через децентралiзацiю трудових ресурсiв регiону») у лiченi днi, надати це житло кожнiй родинi у довiчний кредит, iз довiчним, за спадковiстю, вiдшкодуванням його вартостi. Це – в кращому випадку. І хоч варто думати лише про гарне, не виходить з голови дивний збiг. Левова частка майданiвцiв виросла попри залiзну дорогу, бо на залiзницi i платили бiльше, i одяг давали (робочий чи унiформу), i проiзд, на курорт, безкоштовний… Та щойно завершивши приватизацiю «Укртелекому», влада проголосила приватизацiю «Укрзалiзницi». Мало що двi третини працiвникiв Укрзалiзницi вже скорочено, з репродуктора електрички постiйно чути, що через збитковiсть примiських перевезень 30% зупинок поiзда буде ближчим часом скорочено: добре як поiзд буде зупинятися там хоч iнколи, але крокуючи по шпалах колiею пiвнiчноi ланки Одеськоi залiзницi, з бiллю у серцi спостерiгав покинутi колодязi й напiвзруйнованi станцiйнi споруди колишнiх полустанкiв. То й не дивно. Що i кого возить «Укрзалiзниця»? Адже 20 тоннi фури дорогами Украiни з Європи на Схiд йдуть мало не колонами. У зворотньому напрямку переважно порожняком. А залiзниця? Працюе сама на себе, чи на того, хто прийде пiсля «демократii» за «Батькiвщиною», а вiд так – розбудовуеться. Тож на Захiд пiв ночi один за одним йдуть товарняки по 60 вагонiв, переважно цистерни i вагони iз сипучими матерiалами. Де ранiше курсували нiчнi примiськi пасажирськi поiзди, тепер ходить лише денний, польського виробництва, рейковий автобус «PESA» (зроблений за тою ж схемою, що i «HYUNDAI», i ДЕЛ-02) до величезного сучасного млина на ст.. Павлиш, навпроти занедбаного порожнього комбiнату хлiбопродуктiв, що колись виготовляв корма для худоби. А далi – довгi кiлометри електрифiкованоi колii iз новими вiтками, попри якi по ночах, прямо з колiс, розвантажуеться зерно i розвозиться по занедбаних сховищах попри трасу, де нема паркана, тiльки нiчний сторож та собаки, i жодноi хати довкола. А назустрiч, на Схiд, тiльки но i йдуть самiсiнькi електровози, везуть додому поодиноких працiвникiв вузловоi станцii Користiвка, через яку у 10.30 та о 21.00 на шаленiй швидкостi проноситься дизель-електропоiзд «HUNDAY», i треба вiдiйти не менше як на 2 метри вiд платформи, щоб тебе не затягло попiд колеса поiзду. І де нiхто не бачить, як попри село iз низенькими хатками початку ХХ столiття, iз великим машинним подвiр’ям мiсцевого фермера-хлiбороба, йдуть перед свiтанком на пiвнiч один за одним швидкi пасажирськi поiзди. Тож не дивне, що дорослi хлопцi бавляться вдома у комп’ютернi мережевi iгри чи то гонки, а в позашкiльнiй освiтi фактично нема технiчних гурткiв, а на виробництвах чекають iнвесторiв, хоча вони вже десятилiття чекають вiд нас iнiцiативи, бо нiхто в Свiтi не проплачуе 20-ти тонний контейнер комплектуючих передоплатою, а щоб реалiзувати свою продукцiю при такiй кiлькостi комплектуючих (а iх мiльйон) потрiбне стратегiчне мислення, нестандартнi рiшення i винахiдництво, ось тiльки на Заходi нам у цьому нема помiчникiв. Адже свiтова кооперацiя спрямована на отримання надприбуткiв, а тому й не дивне, що першими кроками «новоi влади» було скасування «утилiзацiйного» податку та вихiд iз СНД, адже мало хто в Украiнi знае, яку силу у Свiтi вiдiграють юридичнi термiни iнтелектуального права, такi як «франшиза», «бренд» i т.п. І мало хто звернув увагу на претензiю Нiмеччини щодо слова «хлiб» у ЮНЕСКО, як суто нацiонального надбання. Адже достатньо iм «привласнити» цю назву, i як мiнiмум 90% вартостi хлiбобулочних виробiв ми змушенi будемо iм сплачувати за право навiть його виготовлення, за законами СОТ. А от щоб ще й iсти – то це велике питання. (Достатньо свiжих наочних прикладiв, щодо червоного хреста на машинi швидкоi допомоги чи то торгова вiйна за словосполучення «Советское шампанское»). І це при тому, що Украiна i Казахстан – найбiльшi свiтовi експортери зернових. Тож не дивно, що мешканцi вiддалених карпатських сiл, на кордонi iз Польщею i Закарпаттям, у захватi вiд закордонних речей, щиро пiдтримували Майдан, надоюючи вiд корови лишень 3 лiтри молока за добу, бо введенi в оману полiтиками при виборах, як то: «Президентом мае бути той, хто вiдчувае бiль людей». А Юля, пiсля спектаклю iз «хворобою», ставши на шпильки й скинувши ритуальну косу (хто ж у Європi пiдтримае «украiнку з косою» на пiдборах).

Чи не настав час ВІДКИНУТИ МАСКУ БЛЮЗНІРСТВА i нарештi ПОЧАТИ САМИМ СОБІ БУДУВАТИ МАЙБУТНЄ, адже початковий фундамент майбутнього в нас давно закладений, а з капiталiстичним експериментом треба закiнчувати, бо не тих «друзiв» нав’язують украiнцям Кличко, Тягнибок, Ляшко i Тимошенко. Всенародне оприлюднення проекту «Хутора комплексноi забудови» за концепцiею Новiтнього села завдяки братнiм украiнцям Криму i Кубанi, якi протягом столiття обороняли пiвденнi кордони величноi держави, створили умови для швидкого пiдйому з руiн наших сiл та селищ через поточне, конвеерне будiвництво хутiрських комплексiв, й оснащення iх тим, що зробимо самi для себе, тобто «на совiсть». Тож настала пора хоча б подивитися довкола, надихнутися пiклуванням про себе (звикши для себе, своiми руками, робити якiсно, багато з нас звикли цiнувати свое, як тiльки його в нас купили, бо так вабить нас iноземна пачка цигарок (де табак помiшано iз тютюном), як нема поруч того близькоi, спорiдненоi душi. «Давайте жити дружньо», як закликае вусатий герой мультика, хоча б у вагонi електрички чи дизель-поiзда. Хто ж крiм нас перетворить салони примiських вагонiв, що бiльш нагадують хлiв, у комфортабельнi поiзди, кращi за «PESA» i «HYUNDAI», на кшталт оспiваноi В.Івасюком i С.Ротару «Червоноi рути» – угорського дизельпоiзда Д1 випуску 1964 року, iз дубовими рiзними пакетами сидiнь iз обтягненими зеленою шкiрою пiдголовниками, чим салон скорiше нагадував зручнi купе, де за дружньою розмовою пролiтав час, й не вiдчувалась вiдстань, бо за бажанням можна було пройти у буфет переднього вагону, згадка про який збереглася на пiвденнiй гiлцi Одеськоi залiзницi, де курсуе синьо-жовта п’ятивагонна «Рута», виготовлена 1974 року. Чи не випадково, на пл. Утiшне, злiва пiдсiв колишнiй астрофiзик, i розмова пiшла про зiрки, типу Сонця. Тож, з’ясувалося, що така зiрка, «або схлопуеться, перетворюючись у чорну дiру, чи зриваеться з новою силою, збiльшуючись у розмiрах, що i е ознакою еволюцiйного поступу». Звiдси витiкае, що передумовою еволюцiйного стрибка вгору е позитивний розвиток людства в начертаному Творцем прагненнi руху до свiтла, теплу душi й гармонii, тобто до «комунiзму», як передумови позитивноi еволюцii особистостей, склад характеру й карта життевого шляху яких вiд народження визначенi рухом планет i свiтил галактики (див.. «Астрология наших дней»). А тому, нам у цьому русi не потрiбнi «полiтичнi поводирi», а потрiбна вiра у любов Божу, i бажання вiдчути власну силу здобути собi й iншим кращу долю. Достатньо правильно висловлюватися Державною Украiнською Мовою, хоча б у iнтимнiй розмовi люблячих сердець поеднанних коханням (див. аналогiчну статтю на форумi «Украiнськоi правди», електронноi газети, заснованоi Георгiем Гонгадзе).

З аналiзу причин збитковостi примiських перевезень в Украiнi, а це явище не мае нiчого спiльного iз свiтовою практикою, витiкае: достатньо возлюбити себе й сусiдiв, що поруч iз Вами у салонi поiзда, i Ви знайдете час, мiсце й можливостi докласти власних зусиль аби наступного разу ця ж поiздка була бiльш комфортна, а в салонi б панувала гармонiя душ. З такоi точки зору варто зазначити, що основними складовими збитковостi примiських перевезень iснуючими електропоiздами е:

1.– велика енергоемнiсть колекторних електродвигунiв постiйного струму при значних комутацiйних втратах, особливо при виникненнi дуговоi iскри мiж ламелями колектора;

– вiдсутнiсть рекуперацii електроенергii при гальмуваннi через використання гальмiвних резисторiв, за посередництво яких надлишок енергii просто розсiюеться у довколишне середовище;

– спосiб регулювання швидкостi зменшенням намагнiченостi якоря знижуе коефiцiент корисноi дii електродвигуна,

2.-нiхромовим ТЕН-вим обiгрiвачам салонiв вагонiв та мiсць загального користування притаманний низький коефiцiент теплопередачi, навiть при використаннi разом iз ними вентиляторiв;

– робота ТЕН-iв у дiапазонi високих значень температур (понад 400 град.С) супроводжуеться сухiстю повiтря, створюючи пасажирам певний дискомфорт, особливо iз малими дiточками; до того ж, характеризуеться низькою надiйнiстю, часто перегоряють i потребують систематичних замiн, що, в умовах iнфляцii, потребуе iще додаткових фiнансових резервiв;

3. вiдсутнiсть у вагонах вхiдних термiналiв, а у продажу – единих проiздних документiв (особливий облiковий тип квитка), через прагнення керiвництва i iх фiнансових установ до отримання готiвки, що перiодично створюе прецеденти виникнення конфлiктiв: як мiж контролерами i пасажирами, так i при облiку готiвки касами, з-за iснуючого унеможливлення достовiрного облiку.

А дизель-поiзди типу ДПЛ чи ДЕЛ, де привiд колiсних пар вагонних вiзкiв забезпечують асинхроннi двигуни електричноi трансмiсii, стандартнi технiчнi рiшення з використанням обiгрiвачiв iз ТЕН-ми, в умовах Карпат iз значними перепадами висот, а через це – низькими швидкостями на гiрських перегонах, нанiвець зводять як спроби опалити салон, так i дотриматися необхiдного графiка руху. От i стоять «мертвi» два дизель-поiзда ДЕЛ-02 на територii Одеського локомотивного депо, i у ДЕЛ-02, Коломийського депо, постiйно виходить з ладу електронний модуль (точнiше: однокомандний перетворювач частоти iз векторним способом регулювання, в якому хоч i нелiнiйна крива розгону-гальмування, та все ж мало чим вiдрiзняеться вiд способу iз жорсткою залежнiстю спiввiдношення напруги живлення електродвигунiв приводу до вихiдноi частоти. Де ж взяти необхiдний тягловий момент сили, коли в науковiй лiтературi чiтко прописано, що такий привiд (асинхронний) мае ефективне використання тiльки на великих швидкостях. До того ж вихiдна напруга генератора, iз дизельним приводом, при малих швидкостях теж мала, а обiгрiвнi ТЕН-и живляться саме вiд цього ж генератора. Який, поважаючий себе пасажир, сяде у такий поiзд, як тебе зустрiчають холодом. Всi цi проблеми вирiшуються одночасно, прийняттям для рухомого складу дизельпоiздiв та електропоiздiв i технiчних рухомих одиниць единого, безпечного, рiвня напруги, як для акумуляторних батарей (i генераторiв iх пiдзарядки), так i двигунiв приводу колiсних пар, що мають бути виконаннi у варiантi електромашини типу SRM, або, росiйською, за автором: «вентильний iндукторно-реактивний двигун». Наявнiсть у монографii ГНЦ РФ ЦНИИ «Электроприбор» грунтовних методик розрахунку такого двигуна дозволяе його виготовлення вже сьогоднi, i здiйснити технологiчний стрибок у галузi примiських перевезень вже цього року.

Вiдiрванiсть навчального процесу у професiйних коледжах i лiцеях вiд iснуючих проблем на залiзницi спотворюе всебiчнiсть пiдготовки фахiвцiв, не спонукае учнiвську i студентську молодь до активного пошуку розрiшення ключових проблемних питань. А наявнiсть, у зонi доступу пасажирами i персоналом ланцюгiв чи шаф з високовольтним обладнанням, вносить суттевi перепони на шляху залучення активноi молодi до творчого пошуку. Наявнiсть у автора Комплексноi соцiально-економiчноi програми «Новiтне село» конкретних пропозицiй потребуе конкретних дiй. В силу iснуючоi у Свiтi надприбуткiв економiчноi полiтики iз нав’язуванням споживачам, як i Украiнi, у формi допомоги МВФ, технiчних рiшень, сенс яких у технологiчно-розвиненних краiнах вже втратив актуальнiсть, i це вiдчуваеться прикладами проблем iз експлуатацiею поiздiв типу ДЕЛ-02 пропоную:

З метою унiфiкацii електрообладнання об’ектiв «хуторiв комплексноi забудови» за концепцiею Новiтнього села встановити для дизель-поiздiв, iх акумуляторного i тяглового обладнання, освiтлення, автоматики i опалення, а рiвно i для електропоiздiв мiжрегiонального сполучення рiвень напруги постiйного струму у 100 В, рiвень мiжфазноi напруги синхронних генераторiв, та в електромашинних перетворювачах напруги змiнного струму у 42 В.

На пiдставi такого рiшення реальнiстю постае заснування недержавного закладу позанавчальноi молодiжноi творчоi iнiцiативи, дiяльнiсть якого була б спрямована на вiдродження стандартiв якостi життя i комфортностi пасажирських i примiських перевезень, охоплюючи творчим натхненням й iншi галузi суспiльного життя.

Здiйснивши передачу у довгострокове користування державними пiдприемствами Патентiв на корисну модель № 36089, 40183, 79159 i «ноу-хау» з розрахунку, проектування й виготовлення вентильних iндукторно-реактивних двигунiв чи переробки асинхронних приводiв у вентильнi iз виготовленними з росiйських чи бiлоруських кристалiв шляхом зборки i тестування на ВАТ «Родон» чи ВАТ «Квазар-Іс» силових компонентiв i модулiв, разом iз використанням iнших вiтчизняних пасивних й реактивних компонентiв маемо забезпечити, пожертвою коштiв i зусиль, зведення храму Господнього пiд Мiсяцем.

Тож залишиться одне, аби Катя Старожук, яка у другому класi Ружичнянського НВК ЗОШ І-ІІІ ст. на заняттях гуртка радiоелектронiки, самотужки спаяла iмiтатор звуку вiд падiння металевоi кульки на бетон, прагнучи вiдродити до життя роботизовану СОВУ вiд «Тiгер Електронiкс», майбутнiй КОНСТРУКТОР, мала б у серцi свiтло справжнього КОХАННЯ, як першоджерела ЛЮБОВІ.




Євросоюз нам допоможе… (чого вартуе пiклування)


…другий день жалоби. «Майдан» бере на себе повноту влади. «Правий сектор» диктуе свою волю. Жага жити краще за рахунок батрацьких заробiткiв по свiтах в умовах панiвноi сили грошей за роки Незалежностi зупинила вiтчизнянi заводи. Дiтям нема де працювати. Керiвники пiдприемств не можуть забезпечити завантаження виробництва продукцiею, що мала б експортуватися, чим створено дефiцит робочих мiсць. Імпортна технiка не по кишенi фермеру, а колективнi господарства фактично знищенi за вказiвками европейських та американських радникiв…

І тут же з вуст активiстiв «майдану» чути: «Євросоюз допоможе нам модернiзувати енергозатратне комунальне господарство…». З вуст обкраденого населення чути шаблони на тему «енергоемностi вiтчизняного виробництва порiвняно iз европейськими» як начеб-то головноi складовоi «неконкурентоздатностi вiтчизняних товарiв». Дорожнеча квартир у мiстах зумовлена значною вартiстю проектно-вишукувальних робiт та будiвельноi технiки i обладнання. Адже диктатором цiни е прибуток.

То чи може диктатор пiклуватися про народ. В чому ж вина В.Януковича, якого «обирали» аби «турбувався» про людей. Свiтовi «вчителi» бiзнесу та «промоутери» через безлiч «тренiнгiв» всi цi роки нам нав’язують культ особистостi. Але завжди добробут одного затьмарював очi бiльшостi. І нинiшнiй «майдан» це пiдтверджуе. То може настав час виявити пiклування самих про себе поставивши на конвеер новiтне житлове хутiрське будiвництво на селi iз реконструкцiею транспортних засобiв для громадських перевезень. Якщо Ахметов i К. здатнi мати власний залiзничний товарний парк для експорту енергоносiiв за кордон, то чому б громадi не вiдновити чудовi угорськi «Рути» у виглядi електро-дизельпоiздiв! Ретельна розробка проекту потребуе значних наукових, творчих та комерцiйних зусиль, якi потребують оплати. Пiклування про себе, про своiх дiтей i онукiв, коли чужих дiтей нема, значно скорочуе витрати, необхiднi для кредитування. А такий пiдхiд дае можливiсть очiкування допомоги з боку держави, якщо в цьому виникне потреба. Та перш за все декiлька нотаток про допомогу Украiнi вiд Євросоюзу та США:

Лампа розжарювання, створена винахiдником Едiсоном два столiття тому, свiтить ще й досi (у музеi). Сполученi Штати нав’язали Євросоюзу (й Свiтовi) обмежений ii ресурс, тобто вона за технологiею мае перегорiти пiсля тисячi годин роботи. Тож не дивно що два французьких частотних перетворювача для iталiйських електродвигунiв нiмецьких вiдцентрових насосiв на очисних спорудах Івано-Франкiвського КП «Водоекотехпром» одночасно вийшли з ладу, щойно закiнчилася iхня шестилiтня гарантiя (вийшла з ладу одна японська мiкросхема, придбати яку дорожче, нiж закупити новi два Сименси, чи тi ж Шнайдери). Адже вирiб, що мае шестилiтню гарантiю, на час вiдмови вже знятий з виробництва, i його мiкросхеми – теж. Тож пiклування Євросоюзу про добробут украiнцiв виявиться звичайнiсiньким ярмом (чи то зашморгом): кредитний транш передбачае закупiвлю комплексу европейського обладнання, то ж погашення боргу постiйно вимагатиме його зростання i при цьому свiдомо демонтуються надiйнi новосибiрськi високовольтнi електродвигуни й велико-лукськi насоси, ресурс яких перевищуе 25 рокiв. То чи варта цього 30% економiя електроенергii та шалений рiст цiн на комунальнi послуги.

Новiтнi свiтовi досягнення у виглядi надяскравих свiтлодiодiв затьмарили очi вiтчизняним розробникам, що прагнуть вiдновлення промислового виробництва в Украiнi та створення нових робочих мiсць, вiддаючи ледь заробленi кошти малим пiдприемствам за розробку конструкторськоi документацii. І при цьому знову ступають на «тi ж граблi». Вiдомо, що для очей людини найкраще пiдходить джерело свiтла, спектр хвиль якого ближчий до сонячного (для читання друкованих книжок чи пiдручникiв). Користування дисплеями чи монiторами погiршуе зiр людини, особливо дитини. Холодне свiтло бiльш сприятливе для освiтлення робочого мiсця, побутових примiщень, сходiв. Таке свiтло дае люмiнесцентна лампа чи надяскравий свiтлодiод. Рiзниця начебто незначна: реалiзацiя продукцii на iмпортнiй елементнiй базi чи вiтчизнянiй. Мiнiатюризацiя акумуляторiв тут нi до чого. Гарнi акумулятори роблять у Луганську, не гiршi iмпортним безнакальнi лампи може робити Полтавський завод газорозрядних ламп. То може конструктор украiнський нарештi почне думати про споживачiв, про нас з Вами, нiж втягувати нас же в нову кабалу. Адже для активного продажу за кордон потрiбен сертифiкат походження: чи складовi власнi чи покупнi, чим заздалегiдь створюються проблеми патентування промислових взiрцiв, як передумови продажу.

Усталена практика самобудов на селi як правило виконуеться без проектiв, поступово: фунтамент i коробка хати, реконструкцiя чи добудова, газифiкацiя, колодязь, господарськi споруди i т.п. То ж не дивно, що 95% сiл не мають нi каналiзацii, нi водопроводу, при високiй трудомiсткостi присадибних господарств, а в рештi – нижчий рiвень життя. Проект, зроблений за окремим замовленням, сам по собi дорогий, та ще й нав’язуе замовнику, як правило, дорогi матерiали, технологii, обладнання. За грошi пiклування не бувае. За результатами глибокого аналiзу традицiй украiнцiв вiд заходу до сходу комунiстами Івано-Франкiвського осередку «забороненоi» КПУ розроблено ескiзний проект «Хутора комплексноi забудови» iз трьох 15-квартирних автономних будинкiв для комфортного проживання сiмей декiлькох поколiнь, що оснащенi i власним водопроводом, i гарячим водозабезпеченням, i теплом, освiтленням, лiфтами, зимнiм садом i оранжереею, коморами i виробничими майстернями, свiтлицями i класами для дитячоi творчостi, гаражем на 15 мiкроавтобусiв та 40 автомобiлiв, де не використовуеться природнiй газ, а лiнii електромережi передбачають використовувати як «гарячий» резерв. До комплексу входить автоматизована мiнiферма на 45-дiйних корiв та мiнi-завод про переробцi 1000 кг молока за добу у пастеризоване молоко, масло, сметану, сир м’який i твердий, кисломолочнi вироби для потреб мешканцiв хутора iз чисельнiстю до 700 чоловiк. Собiвартiсть квартири iз 12-ти кiмнат по 20 кв.м. з чотирма лоджiями, трьох ванних кiмнат iз туалетами, сауною, кухнею та холу iз секторами для спiльного вiдпочинку чи спортивних iгор (бiльярд чи настiльний тенiс) та тренажерiв за ринковими розрахунками сягае 3 мiльйонiв гривень (за iснуючими в Украiнi розцiнками) i потребуе довгострокового кредитування усiх дорослих членiв родини, сiм’i, та спiльними зусиллями громад, студентiв чи науковцiв, промисловцiв та конструкторiв завершений проект може i мае стати доступним для заселення кожноi украiнськоi сiм'i. Проект захищений трьома Патентами Украiни на кориснi моделi, чим забезпечуються гарантii експорту будiвельних конструкцiй i обладнання хутора. Серiйна забудова хуторiв забезпечить вiдновлення вiтчизняноi промисловостi, створить робочi мiсця у мiстi та на селi, дасть поштовх для розвитку сiмейного та громадського електротранспорту.

Полiтична i економiчна криза мине. Мрii стануть реальнiстю, як пiклуватися про себе ми будемо самi, а не хтось там за кордоном. Коли перш нiж закласти у проект iмпортний елемент, чи то вiкно, чи водяний кран, ретельно подумаеш i про його надiйнiсть, i про доцiльнiсть, i про економiю, i про власного виробника, i про перспективу. А коли пiклування адресуеться кожному, то нема й заздрощiв, при всьому розмаiттi убранства родинних квартир, адже внутрiшне оздоблення квартир – мобiльне, i житловий простiр кожна сiм’я вiдтворюе собi сама, чим мав би формуватися особистiсний колорит сiмейного свiтосприйняття, як джерело виховання наступних поколiнь.




Легко валити з власноi голови на чужу, або…


Листопадовий революцiйний вибух i ще триваюче «майданне» протистояння украiнськоi громадськостi владi через нереалiзоване евроiнтеграцiйне прагнення суспiльства свiдчить про те, що народному терпiнню ввiрвався терпець. Як учасники «майдану», так i тi, хто спостерiгае за розвитком подiй на ньому, чекають «манни» вiд уряду, Президента, опозицii, Євросоюзу… За оприлюдненою в однiй з мiсцевих газет статистикою, половина «майданiвцiв» на момент опитування очiкувала вiд влади позитивних змiн. Та евроiнтеграцiя не створить очiкуваних суспiльством численних робочих мiсць у промисловостi, де це власне можливе на противагу малому i середньому бiзнесу (що вiдверто пiдтверджують захiдноевропейськi радники, пропонуючи стимулювати в Украiнi розвиток сiльського господарства, малого i середнього бiзнесу). І в роботi над втiленням змiн у державi потрiбно почати з … себе!

Провiднi захiднi виробники, прихованi за вiдомими i не надто «свiтовими брендами», витрачають левову частку зароблених коштiв на маркетинг виробництва. Та цей тип «маркетингу» в Украiнi фактично вiдсутнiй, адже вiн охоплюе цiлий комплекс стратегiчних заходiв i знань, якi здатнi сформувати i реалiзовувати фахiвцi за спецiальнiстю «маркетинг» чи «iнтелектуальна власнiсть», якi мають вищу iнженерну освiту та досвiд виробничоi дiяльностi, в першу чергу у галузях приладобудування. Адже саме ця галузь потребуе в Украiнi максимуму зусиль для ii реанiмацii, щоб зупинити експансiю продукцii свiтових виробникiв на ринок нашоi держави. Вiдокремленiсть держави вiд виробництва, яка лише мае створювати «умови» для розвитку бiзнесу, фактично абстрагуе ii вiд народу i створюе дивнi колiзii: радянський державний «капiталiзм» замiнено диким, начебто ринковим, капiталiзмом (i тодi, i зараз були i е прагнення прибутку, i експлуатацiя трудiвникiв, i приписки та шахрайство). Але була централiзацiя i хоч якась турбота про селянина, хай i обмеженого у правах.

Маркетинг виробництва у свiтi, зокрема, об’еднуе державний протекцiонiзм, державно-приватну «мiфотворчiсть», промисловий дизайн (художне конструювання виробу), багаторiвневi патентно-лiцензiйну роботу та рекламнi акцii, свiтову виробничу кооперацiю (до якоi украiнського виробника нiколи не впустять). Хоча украiнськi вищi навчальнi заклади впродовж усiх рокiв незалежностi i готували фахiвцiв за спецiальнiстю «маркетинг» (фактично – «маркетинг продажiв»), пiдприемства, за участю цих «фахiвцiв» так i не вийшли на свiтовий рiвень. І це не дивно. Украiна, яка за часiв колишнього СРСР, була, образно кажучи, великим промисловим «складальним майданчиком», нинi перетворилася у суцiльний ринок, а точнiше, – «базар». Ранiше, в СРСР, галузь знань «художне конструювання» забезпечувалася технiкумами, де провiдним був киiвський. Провiдним союзним вищим навчальним закладом з промислового дизайну був Харкiвський художнiй iнститут. Переважна бiльшiсть художнiх училищ вчили ремеслу. І до Косiвського технiкуму народних художнiх промислiв iхали звiдусюди. Та найкращим художнiм училищем Союзу було Сiмферопольське, де нiкому нiчого не розповiдали. Бо виховували таланти. А найкращою художньою академiею, до речi, вважалася ризька. Чи не тому, що латиська мова найважча, складнiша за угорську? Може тому такими популярними в СРСР були товари з Латвii, в тому числi пiд «брендами» (торговими марками) «VEF» i «Радiотехника», та Угорщини, пiд «брендами» «BIG» та «Ikarus»? Незабаром вiдзначатимуть 50-лiтнiй ювiлей дизель-поiзди «Рута», якi так подобаються прикарпатцям своiми рiзними дерев’яними сидiннями i безвiдмовною автоматикою дверей. На жаль вiд тих пакетiв деревини, вирiзаноi iз суцiльноi дошки-«сорокiвки», що формою забезпечуе зручну осанку, вже не залишилося й слiду. Та з тих давнiх часiв залишилися спогади про високу надiйнiсть iмпортноi технiки при великому ii розмаiттi. Але часи змiнилися. Змiнилися технологii. У погонi за прибутком впала надiйнiсть, суцiльна автоматизацiя виробництв забезпечуе швидку змiну моделей, розширюючи асортимент i збiльшуючи таким чином доходи розробникiв (конструкторiв, технологiв, дизайнерiв, науковцiв, маркетологiв). Адже iхнiй дохiд прив’язаний до продажу кожного «промислового взiрця» того чи iншого «бренду» у виглядi вiдрахувань певного вiдсотка з вартостi кожного проданого виробу.

Завдяки телебаченню та яскравим журналам в останнi роки популярностi набули дизайнери. І готують iх мало не художнi студii пiд вивiскою «Академiя» чи «Унiверситет». Адже «захiдне» слово дизайнер походить вiд design, тобто «проект». І малюе малий i середнiй бiзнес комп’ютернi проекти чи то квартир або офiсiв, чи насосних або будинкiв, чи комбайнiв «Скiф» або тролейбусiв. І всюди – захiдна чи китайська електронiка, компоненти чи комплектуючi, левову частку з яких, як стандартизованi деталi, у минулi роки виготовляли в СРСР, зокрема в Украiнi, пiдприемства ВПК окремо в силу розподiлу iхнiх виробництв на випуск продукцii вiйськового призначення та товарiв широкого вжитку. Нинi ж ми слiпо беремо iмпортне, хто яке, чим забезпечуемо «свiй» сервiс, i продаемо чи у метрополiтен, чи на пiдприемства, чи у тролейбусне або залiзничне депо. Із селянином складнiше…

Село ж в Украiнi потребуе реформ. В першу чергу, у галузi житлово-комунальних послуг, як провiдноi складовоi якостi життя населення краiни. Адже 95 вiдсоткiв сiл не мають каналiзацii, лише 10 – мають водопровiд, 20 вiдсоткiв – газифiкованi. Не всi села нинi електрифiкованi. Мiжнародний валютний фонд та еврокомiсари вимагають вiд Президента i уряду Украiни пiдвищення тарифiв на цi послуги. Однак мало хто знае, що приховано за цiею вимогою. 20 рокiв тривае модернiзацiя пiдприемств водопостачання та теплоенергетики пiд гаслом економii електроенергii. У комунальних господарствах замiнюють або автоматизують опалювальнi котли, демонтуючи при цьому вiтчизнянi або ж росiйськi електродвигуни разом iз насосами i замiнюючи iх нiмецькими, французькими, iталiйськими комплектами iз регульованим приводом. Загалом – чи не десятка свiтових «брендiв» (тобто торгових марок). Чи не дивне прагнення европарламентарiв сприяти розвитку в Украiнi саме середнього i малого бiзнесу, адже така «модернiзацiя» – якраз справа саме цiеi бiзнесовоi ланки? Європейцям вiдомо про фактичну вiдсутнiсть на селi пiдприемств житлово-комунальноi сфери, а ця «прогалина» для iхнiх виробникiв – «золоте дно». Яка кому справа до виробникiв харкiвських електродвигунiв, запорiзьких перетворювачiв, житомирських та рiвненських давачiв та засобiв вимiрювання i автоматизацii, коли малий бiзнес на догоду прибуткам насичуе галузi «данфосами», «грундфосами», «шнайдерами», «сiменсами» чи китайськими «дельтами», в основi яких функцiональнi модулi i комплектуючi фiрм з Японii та США, електроннi компоненти – з Малайзii i тих же США, Японii i Нiмеччини.

Дуже показовим е «евро iнтеграцiйний» приклад Литви з торговою маркою «Калвiс». Впевнений, що подiбне опалювальне обладнання у виконаннi «Пресмашу» мало б не менш привабливий дизайн i якiсть виконання, однак основним здобутком литовцiв е готове до впровадження насосне, регулююче та комутацiйне обладнання провiдних нiмецьких та шведських виробникiв. І хоч на порозi вже ХХІ столiття i розвиток украiнськоi, бiлоруськоi та росiйськоi науки i технологiй у галузi електронiки, опалювальних технологiй, приладобудування дозволяють залишити позаду вчорашнi здобутки европейцiв, що активно просуваються нинi в Украiну, дефiцит проукраiнськи зорiентованих маркетологiв виробництва, а також висококвалiфiкованих промислових дизайнерiв, стримуе перехiд на використання безконтактного комутацiйного обладнання та вентильних двигунiв (двигуни з електронним колектором iз спрощеним регулюванням швидкостi й моменту). Натомiсть для менш технологiчних асинхронних електродвигунiв з-за кордону ввозять складнi iмпортнi перетворювачi частоти для регулювання iх швидкостi, в основi яких мiкроконтролери останнього поколiння та новiтнi силовi компоненти i стрiмке зростання споживчих характеристик яких досягнуто завдяки комп’ютерному буму. Існуючi вiтчизнянi перетворювачi, створенi ще за радянських часiв, не витримують конкуренцii, а перетворювачi на iмпортнiй елементнiй базi, виробництво яких освоiли невеликi украiнськi пiдприемства, хоча i не гiршi за iмпортнi, проте не спроможнi просунутися на власний же ринок через iнформацiйну навалу свiтових гiгантiв електронiки з iхньою широкою гамою обладнання. Цю проблему загострюють безлiч малих фiрм, якi всi цi роки постачають в Украiну електроннi компоненти для закордонноi побутовоi технiки й оргтехнiки. До речi, за радянських часiв iмпортнi товари видiлялися неабиякою надiйнiстю, чого, на жаль, не можна сказати про сучасну технiку, бо Сполученi Штати нав’язали iншим скорочений термiн «життевого циклу» промислових товарiв заради стабiльностi отримання прибутку. Мало того, що ми набрали i продовжуемо брати кредити на модернiзацiю галузей економiки через придбання iмпортного ж обладнання, то ми ж самi затягуемо «зашморг» на власнiй шиi через славетний сервiс (коли дешевше купити нове, нiж вiдремонтувати старе). То ж залежнiсть виходить «вiчна», як вiд вживання наркотикiв.

Брак вiдданих украiнському народовi i вiтчизняному товаровиробнику професiоналiв iнженерiв-маркетологiв обумовлений ще й тим фактором, що мистецтво в краiнi переведено в розряд ремесла. Тенденцiями «масовоi» культури Заходу, нав’язаними телеекраном, вихолощено справжнiй украiнський дух. На Євромайданi ж протестують в основному тi, кому невiдомi проблеми промислового виробництва i конкурентоздатностi. Та й останнiй термiн суто умовний. Бо коли виникае реальна потреба, то здоровi механiзми протекцiонiзму забезпечують сталий розвиток, а вiн, в свою чергу, сприяе стрибку конкурентоздатностi, адже вона, здебiльшого, обумовлюеться патентним чи технологiчним захистом (наприклад, електроннi модулi японського виробництва з багатошаровими друкованими платами у перетворювачi французького бренду «шнайдер електрик», що вийшов з ладу, щойно завершився термiн гарантii).

Формами спiвпрацi маркетингу, науки, розробникiв i виробництва в Украiнi, як i майже всюди на теренах СНД, е науково-дослiднi та конструкторсько-технологiчнi iнститути, якi об’еднують науковцiв i розробникiв. При цьому маркетинговi компанii структурно вiд них вiдокремленi. Художне конструювання не викладають, замiнивши його на дизайн. У першому випадку художнiй образ «промислового взiрця» вимагае створення пiд нього як технологiй, так i взiрцiв матерiалiв тощо, адже передбачаеться його патентування, в тому числi у краiнах його продажу. У другому випадку – використовують наявнi на ринку компоненти, переважно iмпортнi, i в цьому випадку патентування просто не можливе, а вiдповiдно й експорт готових виробiв. Інженерний же склад виробництв i промислових пiдприемств здатний, в крайньому випадку, адаптувати до власних технологiчних можливостей той чи iнший чужий промисловий взiрець. І всi роки незалежностi Украiни цi гiлки промислового маркетингу не можуть знайти методiв спiвпрацi. По-перше, всiх переповнюе жага «швидких» грошей: «Ти менi заплати, а я тобi зроблю…». Отак i роблять, i «платять» трете десятилiття: налагодять виробництво, дещо продадуть чи «подарують», i знову опиняються, образно кажучи, бiля розбитого корита. Адже легше отримати хоч i меншi кошти, зате не нести вiдповiдальнiсть за кiнцевий результат. А у свiтi домiнуе авторське право, i сплата коштiв за ставками роялтi (виплата певноi частки собiвартостi проданого товару автору) створюе потужний бюджет i транснацiональним корпорацiям, i малим нацiональним компанiям для нарощування чи оновлення номенклатури виробiв i товарiв.

Перенесення механiзму виплати роялтi зi сфери суто iнтелектуальноi власностi та патентного законодавства у сферу промислового виробництва вiдкрие новi горизонти. Застосування його принципiв на рiвнi тристороннiх чи багатостороннiх угод i договорiв мiж науковими, художнiми i маркетинговими структурами, винахiдниками i розробниками, виробниками комплектуючих, постачальниками та промисловцями у формi державно-приватного партнерства нарештi мало б покласти край чварам у суспiльствi. Настав час припинити безпiдставно звинувачувати один одного, навiть i Президента, через те, що бiльшiсть у суспiльствi все ще не усвiдомлюе того, що часи, коли керiвництво краiни визначало, що виробляти та в якiй кiлькостi, за якою цiною та кому поставляти чи продавати, залишились за порогом нашоi незалежностi, у радянськiй Украiнi зi значним фондом соцiального споживання як левовоi частки собiвартостi продукцii. Тодi цей фонд забезпечував доступнiсть i освiти, i охорони здоров’я, i санаторно-курортний вiдпочинок та iншi безкоштовнi суспiльнi блага. Нинi ж е ринковий, а точнiше – базарний, украiнський капiталiзм, який i призвiв до «майданового» вибуху. Ото ж час вже спробувати домовитися мiж собою, як в Украiнi, так i з партнерами iз СНД (адже тiльки вони спроможнi прямими поставками комплектуючих, в т. ч. й електронних кристалiв, пiдняти з руiн вiтчизнянi пiдприемства електронноi галузi, як бази сучасного приладобудування). Розробленi чернiвецькими науковцями i виробничниками силовi електроннi компоненти для росiйськоi «силiконовоi долини», наприклад, за якiстю не поступаються захiдним аналогам, а то й не мають собi рiвних. Отож украiнськi регульованi приводи iз силовими компонентами, «одягненими» украiнцями на росiйськi чи бiлоруськi кристали, здатнi лягти в основу i сiльського комунального господарства, i сучасного електротранспорту, i дизель-електричних потягiв та iншого обладнання. Бiльше того, в унiфiкацii використання електронних компонентiв Захiд (i Євросоюз зокрема) нам не помiчник, бо вони й мiж собою подiбну кооперацiю не практикують! І через власне, украiнське, бачення форм комунального господарства сучасного села, новiтнiх його форм iз комплексною забудовою, iз автоматизованими мiнi-фермами й мiнi-виробництвами з використанням найефективнiших систем утилiзацii вiдходiв та використання рiзноманiтних нетрадицiйних джерел енергii можна було б бодай урiвноважити товаропотiк мiж Украiною i Європою, а вже тодi й формувати асоцiацiю з ЄС…




Сколько стоит сострадание


Жизнь – это смерть (по Ф.Энгельсу). Величие этой формулы неопровержимо. Уходят из жизни старшие поколения, выпустив в жизнь молодые. В жизни каждого настают минуты скорби, моменты расставания с близким и дорогим человеком. Мы живем в обществе, в тесном контакте с друзьями и товарищами, которые в тяжкие часы выражают сострадание близким людям поддержкой, скорбным молчанием, рукопожатием, букетиком бессмертника, символа вечной памяти о покинувшем этот мир. В этот момент бесценными являются цветы и венки памяти. Измеряется ли сострадание деньгами? Являются ли они мерой нашего сочувствия, любви и уважения к живущим на Земле? Никакие деньги, оркестры, кавалькады не заменят утраченного близкого человека. Но символы нашего сострадания имеют свое измерение мерой вложенного труда в тот или иной продукт. Стоимость же меры труда измеряется мерой любви к потребителю твоего труда. В условиях рынка любовь измеряется деньгами. Увы, и она является товаром. Кощунство этого факта до сих пор неприемлемо большинством наших сограждан, выросших и впитавших родительскую любовь с материнским молоком в неведении о жестоких законах рынка. Труд как родник жизни, как средство существования и самовыражения, труд – наша потребность. Никому не нужна милостыня. Всем нужна любовь. И уважение.

Уважая, понимая, любя мы даем полноценное право жизни даже отчаявшемуся от страданий (или увечий). Труд сделал человека человеком, любовь облагораживает человеческий труд. Труд – это любовь. Только с этой формулой мы сможем построить наш новый мир, мир без рынка и цинизма.

Природа, мать наша, благодаря диким законам выживания создала высшее свое творение – человека, наделенного высокоразвитым умом, способным дать возможность оторваться от дикости. Выживание человека не в Ноевом подвиге, а в недопущении катаклизмов и всемирного потопа. Погибшие цивилизации канувших в прошлом миров требуют от нас вселенской любви. И на пути этой любви наша дорога в будущее, к новой светлой цивилизации коммунизма. Слишком благополучным выглядит развитие человечества по восходящей спирали. Увы, в рамках цивилизации мы развиваемся по законам гиперболлы, опираясь на скудные памятки предшествующих высокоразвитых цивилизаций. Что останется нашим потомкам: скудные воспоминания или полноценный багаж добытых знаний? Так долой же пресловутую погоню за пределом комфорта. В чем он? В мягких и теплых сиденьях «мерседеса» или в полюбившихся косовских массажерах под «мягким местом»? Не существует предела комфорта. Есть необходимая мера комфорта. А значит, всему должна быть мера.

Мера любви в доверии. Доверие основывается на любви и уважении естественных потребностей, и главная из них – труд. Да здравствует раскрепощенный труд, труд раскрепощенного человека-созидателя, человека-творца, труд без погони за прибылью, с нулевой рентабельностью, ибо она есть мера эксплуатации человека. Целью же общественно-полезного труда должно быть воспроизводство средств производства, при постоянном снижении их себестоимости, что в конечном итоге должно приводить к снижению себестоимости предметов потребления и стоимости жизни. При этом неизменно повышается значимость долга.

Долг из обязанности непременно перерастет в необходимость. Совесть, как высший критерий необходимости долга, есть мера равнодушия к человеку и остальному миру. Совесть не позволяла нам кичиться перед согражданами своим благополучием, совесть не позволяла нам забывать о других. Запад свободен от совести. Сейчас он «расцвел» в наших глазах. Но был ли он богаче нас? Духовно мы были богаче. Материального благополучия мы можем достичь лишь соизмеряясь с совестью. Бытует мнение, что лень – двигатель прогресса. А может равнодушие, равнодушие к тяжелому труду земледельца, сталевара, шахтера? Законы выживания «рыночных приоритетов», капитализма, приблизили их поводырей к «заботе» о малоимущих. Наша задача – противопоставить их «ценностям» свою любовь к человеку труда.

Камнем преткновения для нас опять же стают вредные привычки: курение и алкоголь. Никакой «орбит» не заглушит презрения к любимому человеку в виде облака дыма от сигареты. Долой сигарету! Через систему общественного воспитания подростков и их старших товарищей, обеих полов.

Нищенскому подаянию обездоленным противопоставим всю свою любовь, привлекая для общественно-полезного труда отброшенную категорию сограждан, инвалидов 3-й и 2-й группы, изыскивая возможность трудоустройства и инвалидов 1-й группы, мизерные пособия которых ложатся тяжким бременем на руки родных. Многие предприятия, лишенные предприимчивых и высококлассных работников, страдают от недостатка грамотных специалистов и денежных средств. Государственная поддержка указанных категорий сограждан, при соответствующей заботе работодателей об их медобслуживании, позволит многим обрести веру в себя, вернуть их к полноценной жизни. «Кадры решают все» – забытый и не понятый многими советский девиз. Послеперестроечная жизнь заставляет еще раз подумать о нем. Трудно конкурировать с Западом в эпоху безденежья и давления МВФ. А может и не во всем нужна конкуренция? Себе дороже! Как велико наше несоответствие уровню жизни западных соседей из-за нашей черствости и нелюбви к ближнему. Произведя себе свое по низким ценам закроем ниши наших прорех. Может такой подход позволит многим очнуться от высшей степени презрения к собственному «я» – алкоголизма, и вылечиться от него.

Заботясь о ближнем, с терпением и упорством (иного не дано), с самоуважением и доверием обретем право на достойную жизнь, выйдя на путь к самосовершенству, как смыслу Бытия. Мораль трудовых коллективов и общества в целом должна обеспечивать равенство в праве на любовь. Наша задача – не превратить эти выводы в простой лозунг.




Сучасна украiнська сiм’я: причини змiни ii моделi


Г.В. Бокал, канд..фiлос.наук

«ВІСНИК Киiвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка»

Фiлософiя, полiтологiя. 91-93/2009

Сiм’я складалася протягом столiть i змiнювалася в ходi iсторичного розвитку суспiльства. Пройшовши шлях розвитку рiд-парна сiм’я-моногамна сiм’я, сучасна украiнська сiм’я пiд соцiальним, полiтичним, економiчним, впливами набувае нових вимiрiв. За останнi декiлька рокiв украiнська сiмя змiнила свою форму у змiщеннi вiд розширеноi (патрiархальноi) до нуклеарноi. П. Сорокiн видiляе декiлька симптомiв розпаду патрiархальноi сiмi: рiст розлучень; падiння рiвня народжуваностi; збiльшення позашлюбних сексуальних контактiв; послаблення релiгiйноi основи шлюбу; вивiльнення жiнки з пiд опiки чоловiка. Аналiзуючи сучасну украiнську сiмю можна визначити чинники, що впливають на ii змiни.

–Змiна образу самоi жiнки.

–Демографiчна ситуацiя (мiграцiя та емiграцiя; бiднiсть та низький життевий рiвень сiм’i).

–Раннi шлюби, повторнi шлюби.

–Рiст розлучень.

–Формування тендерних вiдносин.

Змiнилася сама жiнка. Сучасна жiнка не лише працюе, i робить кар’еру, а й створюе новий образ жiнки. Оскiльки сьогоднi жiнки стають менш залежними вiд чоловiкiв фiнансово, шлюб втрачае своi колишнi характеристики необхiдного економiчного партнерства. Вiдбулося змiшання професiйних та особистих обов’язкiв. Зараз багато жiнок заробляють грошi самостiйно, незалежно вiд чоловiка; виходять замiж заради рiвноправного союзу або не виходять взагалi.

Сучасна украiнська молода жiнка менш упереджена у своему ставленнi до шлюбу, анiж ii мати. Вона чiтко усвiдомлюе необхiднiсть в самореалiзацii в професiйному, творчому, iнтелектуальному, тобто, особистiсному вiдношеннях; а не лише в тому, щоб продовжувати сповiдувати i пiдтримувати суспiльну роль жiнки i матерi. «Нiколи не варто недооцiнювати можливостi жiнки. Можливо лише хворе суспiльство, що не бажае вирiшувати своi проблеми i не здатне ставити цiлi i завдання, що вiдповiдають можливостям i знанням його членiв, iгноруе силу жiнки» [1].

Самостiйнiсть жiнки не завжди сприймаеться адекватно, оскiльки вiдбуваеться збiг, уподiбнення мiж традицiйними цiнностями чоловiкiв та новими цiнностями жiнок. «Такi цiнностi молодше поколiння сформувало завдяки тому, що воно успадкувало свободу, яка для старших поколiнь була почасти недосяжною, – свободу для жiнок працювати та контролювати свою спроможнiсть продовжувати рiд, свободу пересування для обох статей i свободу самому визначати свiй стиль життя» [2].

Стара форма договору мiж чоловiком i жiнкою – жiнка пропонуе чоловiковi сексуальнi, репродуктивнi, господарськi послуги в обмiн на фiнансову пiдтримку i соцiальний захист, – вже не завжди задовольняе потреби самоi жiнки. Натомiсть, багато жiнок бажають заробляти грошi на утримання своiх сiмей, i очiкують вiд чоловiкiв участi в домашньому господарствi та догляду за дiтьми. Разом з тим поширення нових естетичних норм, що iх нав’язуе ринок моди, i перенесення на себе зовнiшнiх стандартiв фiгури сприяли створенню нового образу жiнки.

Розвиток демократичного суспiльства закономiрно веде до розвитку новоi особистостi, розширення прав i можливостей сприяе становленню нових норм в суспiльствi. Тому, переворот який вiдбувся в iсторii жiноцтва був закономiрним в iсторii людства. Пiд впливом розвитку науки i технiки жiнка отримала можливiсть контролювати народжуванiсть, що зменшило домiнування чоловiка. Але з iншого боку, вiдмова вiд дiтонародження, як прояв власноi жiночоi волi може призвести до певних змiн у демографiчнiй сферi.

Як вiдомо, демографiчна ситуацiя у будь-якiй краiнi е вiдображенням не тiльки ii соцiально-економiчного становища, а й дотримання державою фундаментальних прав i свобод людини. Сьогоднi iнститут сiм'i переживае суттевi складнощi, пов'язанi з переходом до ринковоi економiки, зниженням рiвня доходiв в сiм'i, змiною суспiльних цiннiсних орiентацiй. Втрачаються нацiональнi традицii багатодiтностi. Безпосереднiй вплив на демографiчну ситуацiю в краiнi справляють мiграцiйнi процеси.

Для Украiни проблема демографiчноi кризи загострилася у зв'язку з поширенням такого явища, як закордонне заробiтчанство, переважно в цьому процесi задiяна украiнська молодь, яка в бiльшостi випадкiв залишаеться назавжди у краiнах мiграцii. Варто також згадати про низький рiвень народжуваностi, бо ж кожна дитина мае бути найбiльшою цiннiстю не тiльки для своеi сiм’i, а й для держави в цiлому. Причини цього криються в наступному: низький життевий рiвень молодих сiмей, високий рiвень безробiття молодi та вiдсутнiсть перспективи працевлаштування, погане забезпечення молодих сiмей житлом, незадовiльна екологiчна ситуацiя та iн. «В Украiнi досить високий вiдсоток смертностi, насамперед, вiд зовнiшнiх дiй (самогубство i вбивства) та, як правильно зазначають дослiдники, вiд соцiально детермiнованих причин смертностi (вживання алкоголю i тютюну). Проблема суiциду е значною мiрою наслiдком системноi економiчноi кризи, низького життевого рiвня, невлаштованостi значноi частини населення, душевноi самотностi» [3].

Пiдвищення життевого рiвня – це необхiдна, але не вирiшальна передумова для створення сiмi. Треба змiнювати соцiальнi норми, характер людських стосункiв. «Деформоване соцiальне середовище, руйнуючи фiзичне, психiчне та духовне здоров'я людей, знижуе iх життеву активнiсть, творчу продуктивнiсть, створюе психоемоцiйний дискомфорт. За таких умов людина як основний суб'ект соцiальноi життедiяльностi перестае бути повноцiнним учасником прогресу i оздоровлення суспiльства» [4].

Прийнятi Урядом Украiни за останнi роки концепцii i програми розвитку охорони здоров'я населення Украiни, безпечного материнства, державноi полiтики у сферi здiйснення контролю за тютюном, заохочування народжуваностi, запобiгання захворюванням на СНІД, змiцнення моральностi у суспiльствi та утвердження здорового способу житгя виконуються не повнiстю i не справляють вiдчутного впливу на ситуацiю у демографiчнiй сферi.

Отже, матерiальне стимулювання сiмей державою, не обов'язково призведе до росту народжуваностi, сiм'я мусить виконувати всi необхiднi функцii в комплексi, а саме сексуальну, репродуктивну, економiчну i освiтню. Якщо не буде виконуватися перша та друга, то суспiльство приречене на вимирання; без третьоi припиниться iснування членiв сiмi; без здiйснення четвертоi функцii, зникне культура. Бо украiнська сiм'я мае не тiльки вiдтворювати репродуктивно майбутне, а й навчитися, аби вiдновити функцii виховання молодоi людини, виховання особистостi.

Сiм'я впливае на людину протягом усього ii життя, але особливо велика ii роль на початку життевого шляху. Саме в цей перiод закладаються моральнi i психiчнi основи дитини. Створення сiм’i – це складне i вiдповiдальне життеве завдання, для тих, хто вступае в шлюб, це повинно бути зваженим кроком. Майже половина новостворених сiмей розпадаються в першi п'ять рокiв спiльного життя, саме в той перiод, коли в них народжуються дiти. Сюди можна теж вiднести студентськi шлюби – малий вiк вступаючих в шлюб. Причина розлучення такого шлюбу криеться в незрiлому, неусвiдомленому ставленнi до проблеми створення сiм'i, що призводить до порушення самого таiнства шлюбу. Доки не вiдбулося становлення особистостi чоловiка чи жiнки, приймати рiшення про створення сiм’i не варто.

«Ранне сексуальне життя, раннiй шлюб завжди були характерними для примiтивних суспiльств, для нижчих мiських прошаркiв суспiльства i жителiв провiнцii… сексуальна розпуста i ранне статеве життя вказують на недостатнiй розвиток особистостi» [5]. Секс i раннiй шлюб, найлегший спосiб вирiшення проблем i можливiсть втекти вiд вiдповiдальностi, самостiйно стати дорослим. Обов'язкова сексуальна активнiсть, зазвичай маскуе вiдсутнiсть потенцii в iнших сферах життя, тобто сексуальне задоволення не завжди говорить про повноту життя. «Психоаналiтики часто зустрiчають в своiй практицi пацiентiв, що втратили здатнiсть любити, але якi успiшно справляються з сексуальними функцiями. Сексуальне задоволення замiнюе iм любов, тому що сексуальна потенцiя – едине досягнення, в якому вони впевненi. iх нездатнiсть бути продуктивними у всiх iнших сферах життя i почуття незадоволення, що породжуеться разом з тим, компенсуються i маскуються iх сексуальною поведiнкою»[6]. Подiбна поведiнка спостерiгаеться серед студентiв, хоча потенцiальна здатнiсть в них бути продуктивними у всiх сферах життя дуже висока. Студентки часто шукають «захисту» в iнтенсивних сексуальних вiдносинах в силу вiдчуття власноi неадекватностi тим умовам, коли, можливо, вперше в життi iм доводиться важко працювати, конкурувати, активно мислити… Все це викликае фiзичний бiль [7]. Тобто тут можна говорити про залежнiсть дiвчини вiд чоловiка, що призводить до гальмування як ii, так i його розвитку, обмеження в становленнi особистостi. А першопричиною цих явищ е прийнятi в суспiльствi стереотипи. Чоловiкiв прагнуть виховувати сильними, мужнiми, незалежними, агресивними; а жiнок – скромними, слабкими, пасивними, нацiлюючи iх на пошуки чоловiка, який здатен ii захистити.

Протягом багатьох сторiч шлюб сприймали як щось непорушне. Розлучення дозволялися тiльки в дуже обмеженiй кiлькостi випадкiв, таких як невиконання взаемних шлюбних обов'язкiв. Бiльшiсть краiн рухаються в напрямку полегшення процедури розлучення. Ставлення до розлучення швидко змiнюеться. Навiть ще кiлька рокiв тому на розлучення дивилися з осудом. Батьки, що проживають в сiльськiй мiсцевостi мають тенденцiю бути бiльш консервативними, на вiдмiну вiд родин, що проживають у великих мiстах.

Пропорцiя розлучень не е прямим показником подружнiх негараздiв. «Розлучення – для людей прогресивних, це юридичне право оформити життеву невдачу» [8]. Є пари, якi розiйшлися, але офiцiйно не розлучилися. Або ж, люди, що невдало одружилися, але свято вiрять в шлюб. Або хочуть, щоб дiти мали родину, сiм’ю. Чим освiченiшою стае жiнка, тим вiрогiднiшим стае розлучення з чоловiком, «…ми живемо в епоху серiйних шлюбiв, коли багаторазовi шлюби i часта змiна партнерiв е нормою. Тобто вiдданiсть у вiдносинах перестае бути нормою» [9].

Бiльш толерантне ставлення до розлучень означае, що подружжя мае змогу покласти край стосункам, що не дають iм нiякоi радостi, не накликаючи на себе соцiального остракiзму. З iншого боку, розрив шлюбу майже завжди призводить до емоцiйного стресу i може створити фiнансовi труднощi. Розлучення це не тавро, а вибiр особистостi, а право вибору мае як чоловiк так i жiнка. Окрiм того, бажання вступати в шлюб як i можливiсть його розiрвати, – повинно сприйматися суспiльством однаково схвально. Але варто подивитися на проблему розлучення з iншого боку. Дедалi частiше розлучення негативно впливае на життя дiтей, завдаючи глибокого емоцiйного стресу i невиправних травм дитячiй психiцi.

Деякi дiти розлучених батькiв успiшно навчаються у школi й не виявляють жодних ознак меншовартостi. І навпаки, багато дiтей, чиi батьки залишаються разом, мають нещасливе дитинство, погано навчаються в школi й не мають успiху в своему трудовому життi. Вирiшальне значення мае не так присутнiсть чи вiдсутнiсть батькiв у життi дитини, як стиль i змiст iхнього батькiвства. Дiти досягають найбiльших успiхiв там, де iх люблять, i у тих випадках коли батьки впливають на них своiм авторитетом, а не зловживають авторитарною владою, i коли вони чутливi до iх потреб. Розлучення, звичайно, може ускладнити здiйснення в родинi такого стилю виховання; але постiйний розлад мiж батьками, якi залишаються разом, може також мати дуже шкiдливi наслiдки для дiтей.

З 1 сiчня 2008 року набрав чинностi новий сiмейний кодекс Украiни, який бiльш вiдповiдае реалiям i потребам нашого часу, бо мiстить в собi демократичнi засади. Право на материнство набувае нового характеру, а саме: причиною для розлучення може бути небажання чи неспроможнiсть чоловiка мати дiтей. Варто згадати i про громадянський шлюб, як заохочення державою до узаконення сiмейних стосункiв. Спiвжиття чоловiка i жiнки, що мають сексуальнi стосунки, але не одружуються досить поширене в украiнському суспiльствi. Це явище поширене як серед студентського населення, так серед людей старшого поколiння, що досягли певних успiхiв у кар'ерi i мають можливiсть матерiального забезпечення. Позитивне ставлення до такого виду шлюбу вбачаеться в експериментi, що може дати хорошi результати для прийняття рiшення i надалi бути разом з подальшим офiцiйним рееструванням.

Сьогоднi серед молодi спостерiгаеться тенденцiя вступати в шлюб в середньому вiд 25 до ЗО рокiв, що говорить про бажання власноi самореалiзацii як чоловiка так i жiнки, i залишаеться зовсiм невеликий вiдсоток людей, якi зовсiм не бажають одружуватися, з одного боку вони мають можливiсть зробити блискучу кар'еру, сконцентрувавшись лише на роботi, а з iншого – страждають вiд самотностi та iзольованостi. Збiльшуеться кiлькiсть повторних шлюбiв, що свiдчить про вiру в шлюб. Люди, якi вже були розлученi, можуть ставити до шлюбу бiльшi вимоги, анiж тi, хто одружився вперше. Цiлком можливо, що повторнi шлюби можуть бути бiльш успiшними, оскiльки укладенi вони з урахуванням досвiду з попереднього шлюбу, та усвiдомленням необхiдностi створити сiмейний затишок та душевний притулок. Люди, якi беруть шлюб удруге у вiцi вiд тридцяти до сорока, мають вже дiтей, i тут може виникнути проблема з вiтчимом чи мачухою. Оскiльки бiльшiсть нерiдних дiтей з’еднанi в одну родину, то ймовiрнiсть сутичок через певнi непорозумiння (рiзнi сiмейнi звичаi) досить висока.

Але разом з тим неповнi сiм'i стають дедалi бiльш поширеним явищем. Переважна бiльшiсть – це родина з матiр'ю, оскiльки пiсля розлучення право опiки над дiтьми надаеться, як правило, матерi. Багато самотнiх матерiв (i батькiв), незалежно вiд того, були вони чи не були одруженi, досi не тiльки потерпають вiд економiчноi нестабiльностi, а й накликають на себе суспiльний осуд. Однак такi давнiшi й бiльш осудливi термiни, як «покинутi жiнки», «безбатченки» та «розбитi сiм'i», мають тенденцiю поступово виходити з ужитку.

Упродовж останнього десятилiття в Украiнi активiзувалась тендерна думка й дiяльнiсть, спрямована на тендернi перетворення. Входження тендеру в Украiнi не проходить легко, без суперечностей (одна iз проблем просування тендеру недостатне фiнансування). Тендер – це соцiально сконструйоване визначення взаемовiдносин мiж статями. Ця конструкцiя включае в себе нерiвнi владнi вiдносини, передбачаючи чоловiче домiнування i жiноче пiдкорення в бiльшостi сфер життя. Чоловiки, а також ролi, функцii, цiнностi, що вiдповiдають iх способу життя, оцiнюються в бiльшостi випадкiв вище, чим жiнки i все, що асоцiюеться з ними. Чоловiчi норми визнаються як норми суспiльства в цiлому, що вiдображаеться в полiтичних курсах i структурах. Полiтичнi курси i суспiльнi структури часто несвiдомо вiдтворюють тендерну нерiвнiсть.

Принцип домiнування чоловiчого над жiночим в украiнськiй сiм’i е досить поширеним явищем, що подекуди носить формальний характер. Як правило, панiвне, владне становище чоловiка в сiм'i (в суспiльствi) зумовлене наявнiстю матерiальних ресурсiв, тому сiм’я е яскравою демонстрацiею тендерноi нерiвностi.

ООН висувае проблему тендерноi рiвностi в якостi одного з прiоритетiв своеi дiяльностi. Сучасна свiтова тенденцiя полягае у запровадженнi тендерного аналiзу. «Тендерний аналiз – направлення аналiтичноi дiяльностi, що засноване на теоретичних пiдходах i категорiях тендерних дослiджень. Соцiальне i культурне конструювання тендеру, тендерна нерiвнiсть, тендернi розрiзнення, тендерний характер влади; тендер i суспiльний розвиток, соцiальнi змiни. Аналiз будуеться на виокремленнi двох основних тендерних труп – чоловiкiв i жiнок. Для бiльш детального аналiзу видiляються i iншi категорii – рiвень освiти, вiк, зайнятiсть. При використаннi цих пiдходiв до аналiзу суспiльства, використовуються рiзнi аспекти аналiзу: дослiдження iерархii i цiнностей чоловiка i жiнки, доступу до рiзного роду ресурсiв (матерiальним, грошовим, iнформацiйним, iнтелектуальним), соцiальних статусiв i заохочень (розподiл працi, посади, зарплати чоловiка i жiнки), можливостi участi у суспiльному життi (полiтичному, економiчному, культурному, соцiальному)» [10].

Вiдмiнностi в поведiнцi чоловiкiв та жiнок формуються головним чином через соцiальне вивчення жiночоi та чоловiчоi iдентичностi, фемiнностi та маскулiнностi. Нерiвнiсть в сiмi зумовлена бiльшою владою чоловiка, що склалося i утвердилося iсторично. Проте одна з найважливiших особливостей сiмi на Украiнi – бiльш демократичний ii характер, а отже й вiльнiше, рiвноправнiше родинне становище украiнськоi жiнки. І це iсторично пiдтверджений факт. «Вiд давнiх-давен всi люди, котрi пильно придивлялися до життя руського народу, признавали, що русини обходяться з своiми жiнками далеко лагiднiше, далеко гуманнiше i свобiднiше, анiж iх сусiди. Свобiдна воля женщини находить тут далеко бiльше пошанування…, в родинi жiнка займае дуже поважне i почесне становище, ба навiть веде свое окреме (жiноче, домашне) хазяйство побiч мужичого, до котрого мужик рiдко коли мiшаеться» [11]. Окрiм того, згiдно «жiночого права» (частина «звичаевого права»), жiнка мала особисте майно, що складалося з приданого, включало земельний надiл i успадковувалося по жiночiй лiнii.

Змiни в суспiльствi неминуче тягнуть за собою змiни в сiмi, оскiльки вона залишаеться однiею з головних соцiальних iнституцiй. Украiнська сiм'я зазнала значних змiн у ходi iсторii, i форма сiмi продовжуе пристосовуватися до мiнливих обставин сьогодення. Однак мало що свiдчить про те, що сiм'я занепадае чи вiдмирае. Шлюб залишаеться досить популярним явищем. «Вiсiм iз десяти украiнцiв вступають в законний шлюб i найбiльшою цiннiстю у своему життi вважають сiм'ю, хочугь мати двох, подекуди трьох дiтей» [12].

«Нам слiд спробувати примирити iндивiдуальнi свободи, якi бiльшiсть iз нас навчилися цiнувати у своему особистому життi, з потребою формувати стабiльнi й тривалi взаемини з iншими людьми»[13]. Украiнський шлюб будуеться на iдеi романтичного кохання та украiнськоi традицii. Вважаеться, що подружжя повинна об'еднувати взаемна любов, яка спираеться на особисту привабливiсть та сумiснiсть характерiв.

Поширена як неолокальна (новостворене подружжя перебираеться жити в нове помешкання окремо вiд iхнiх батькiв), так i матрилокальна (молодята поселяються поблизу вiд батькiв нареченоi) та патрилокальна модель проживання. Хоча в силу соцiальних та економiчних чинникiв цi моделi не е вичерпними для украiнськоi сiм'i (проживання кiлькох сiмей не пов'язаних кровними стосунками в однiй оселi). Бiльш забезпеченим сiм'ям притаманна неолокальна модель проживання, а соцiально незабезпеченим – iншi моделi проживання.

Украiнськi сiм'i органiзовують своi домашнi обов'язки по-рiзному. Контраст мiж звичайною сiм'ею (дружина як домогосподарка i чоловiк «годувальник») i так званою сiм'ею подвiйноi кар'ери або сiм'ею самотнього батька чи матерi, якi мають на своему утриманнi дiтей, iлюструе це розмаiття. Варiацii в сiмейному досвiдi протягом життевого шляху – цiлком закономiрнi. Так, чоловiк чи жiнка може походити з сiм’i, де батьки завжди жили разом, а вiн чи вона можуть одружитися чи вийти замiж, а потiм вирiшити розлучитися. І це може бути свiдченням бiльш демократичного ставлення до шлюбу, проявом свободи вибору, любовi до обранця.

Нуклеарнiй сiм'i властиве послаблення родинних зв'язкiв. Але з iншого боку, як позитивний аспект таких вiдносин, в силу подолання протирiч i конфлiктiв мiж поколiннями, молода сiм’я повинна жити окремо вiд старшого поколiння. А проблема непорозумiнь мiж поколiннями не е новою. Так, вiдомий украiнський письменник-реапiст І. Нечуй-Левицький добре обiграв цю тему в соцiально-побутовiй повiстi-хронiцi «Кайдашева сiм'я», показавши поступове духовне вiдчуження, що виникло через постiйнi сварки та колотнечi. Сам автор так визначив тему повiстi: «Сiмейний побут украiнського народу з його великим потягом до особистоi незалежностi та самостiйностi сiм'i…» Нуклеарна сiм'я поширена переважно серед мiського населення, а розширена частiше зустрiчаеться на периферii, де традицiйнi звичаi родинного життя зберiгаються.

Отже, пiддавши аналiзу сучасну украiнську сiм'ю, виявивши i дослiдивши фактори, що найбiльш впливають на ii формування (видiляемо наступнi: демографiчна ситуацiя в Украiнi, освiта, рiвень доходу, вiк при вступi до шлюбу, статус в суспiльствi, iнтереси та рiд занять чоловiка та жiнки, установлення тендерних вiдносин), – пiдсумовуемо. Немае iдеально щасливих сiмей. Сучасна украiнська сiм'я – це група, об'еднана мiцними узами почуттiв, з характерним високим рiвнем приватностi домашнього життя, де головна увага придiляеться вихованню дiтей. Шлюбний зв'язок формуеться на основi персонального вибору, скрiпленого персональним потягом або романтичним коханням.

Унаслiдок зростання кiлькостi робочих мiсць, вiдокремлених вiд дому, родина стала бiльше прив'язаною до споживання, анiж до виробництва. В силу економiчних, соцiальних та полiтичних умов сiм'я змiнюе свою форму. З розвитком централiзованого врядування, зростанням мiст та необхiднiстю працювати поза сiмейним колом, все це спричиняе встановлення нових стосункiв в сiм'i. Цi змiни мають тенденцiю спричиняти в усьому свiтi рух до систем нуклеарноi сiм'i, розкладаючи розширенi сiмейнi формування та iншi види груп спорiдненостi.

«Щодо песимiстiв, якi вважають, що цивiлiзацiю можуть поглинути клони, бiсексуали, варвари чи хулiгани з передмiсть, – то iм можна нагадати, що всi цi види безладу не новi, навiть, якщо вони проявляються у небачений досi спосiб – i, головно, що вони не заважатимуть тому, що на сiм'i нинi дивляться як на едину певну цiннiсть, вiд якоi нiхто не хоче вiдмовлятися. Їi люблять, про неi мрiють, i ii бажають чоловiки, жiнки i дiти будь-якого вiку, будь-якоi сексуальноi орiентацii та будь-якого матерiального стану» [14]. Сiм'я залишаеться единим iнститутом, заснованим на роздiльних i чiтких ролях чоловiкiв i жiнок. Не дивлячись на значнi соцiальнi i економiчнi реформи, що змiнили наше повсякденне життя, старi тендернi ролi залишаються глибоко вкорiненими в наших культурних розмiрковуваннях.

Сiм'я може бути лише вiльним союзом особистостей з рiвними можливостями i правами. Сiм'я та шлюб залишаються стiйкими усталеними iнституцiями, хоча iм доводиться витримувати великi стреси й напруження. Шлюб лише тодi е мiцним, коли в ньому задовольняеться одна з соцiальних потреб людини – потреба в любовi, вiра в цiннiсть, значимiсть та неповторнiсть особистого «Я». Украiнська сiм'я не руйнуеться, а утворюе новi форми, тим самим адаптуючись до нових соцiальних та економiчних умов.

1.Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – С.298. 2. Гiденс Е. Соцiологiя. – K., 1999. – С.187. 3. ВРУ "Демографiчна криза в Украiнi. Причини i наслiдки". – K., 2006. – С.73. 4. Там само. – С.79. 5. Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – C.350. 6. Фрейд 3. О психоанализе. Лекции / 3. Фрейд: пер. В. Вульф. – Мн., 2003. – С.273. 7. Фридан Б. Загадка женственности. – М., 1993. – С.357. 8. Рудинеско Е. Розладнана сiм'я. – K., 2004. – C. 152. 9. Карстен fl., Ялом M. Американская пара: вигляд изнутри. – K., 2006. – С.295. 10. Гендерная интеграция: возможности и пределы социальных инноваций / Ред.-сост. Савинская О.Б., Кочкина Е.В., Федорова Л.Н. – СПб., 2004. – С.116. 11. Кравець О.М. Сiмейний побут i звичаi украiнського народу. – K., 1996. – С.5. 12. ВРУ "Демографiчна криза в Украiнi. Причини i наслiдки”. – K., 2006. – С.86. 13. Гiденс Е. Соцiологiя. – K., 1999. – С.206. 14. Рудинеско Е. Розладнана сiм'я. – K., 2004. – С.224.

УДК: 330.342.146




Оцiнка соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i


Л.Т. Шевчук, О. В. Повстин

Сiм’я – первинна ланка суспiльства. Вiд ii стiйкостi, економiчноi стабiльностi, особливостей розвитку залежить соцiально-економiчне зростання краiни та ii регiонiв. Останнiм часом процес формування, становлення та розвитку сучасноi украiнськоi сiм’i вiдбуваеться у складних полiтичних i суперечливих соцiально-економiчних умовах, пiд впливом яких спостерiгаеться погiршення фiзичного i психiчного стану здоров’я людей, зростання агресивностi, поглиблення нездатностi розв’язувати проблеми i конфлiкти, що виникають на iх життевому шляху. Цi проблеми зумовлюють втрату сiм’ею здатностi виконувати життево необхiднi функцii., що дозволило говорити про трансформацiю сiм’i, найважливiшими ознаками якоi е високий рiвень незадоволеностi подружнiм життям, дисфункцiйний розвиток взаемин у шлюбi, конфлiктнiсть, стiйка орiентацiя подружжя на розлучення та малодiтну сiм’ю, нездатнiсть досягти злагоди, зростання кiлькостi розлучень тощо. Оскiльки трансформацiя сiм’i зумовлюеться активiзацiею, насамперед, низки негативних ознак, що загрожуе безпецi суспiльства, то очевидно, що вивчення таких явищ е вкрай актуальним завданням сьогодення з метою розробки заходiв для полiпшення ситуацii. У зв’язку iз сказаним тема цiеi публiкацii, яка присвячена оцiнцi соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i, е актуальною i своечасною.

Проблеми функцiонування та трансформацii сiм’i постiйно перебувають в центрi уваги вiдомих вчених, зокрема С. Пирожкова, Е. Лiбановоi, У. Садовоi, Л. Семiв та iн. Дослiдженню функцiонування сiм’i в перiод кризи та трансформацii суспiльства присвяченi публiкацii Н. Гапон, М. Дубняк, Т. Гайналь, І. Горшковоi, І. Шуригiна, Є. Ачiльдiева, Н. Арiстова та iн. Активно дослiджувалися i соцiально-економiчнi наслiдки трансформацii украiнськоi сiм’i. Так, вивченням конструкту культурацii та iнкультурацii займалися М. Беннет, Дж. Беррi, Р. Брiслiн, С. Бочнер, Д. Мацумото, М. Мiд, Н. Хрустальова, Л. Шайгерова та iн. Разом з тим, важливо здiйснити поглибленi дослiдження соцiально-економiчних наслiдкiв трансформацii украiнськоi сiм’i, якi сформувалися в перiод останньоi фiнансово-економiчноi кризи, оскiльки вiд результатiв таких дослiджень залежатиме можливе виникнення нових подiбних проблем i iх попередження в найближчiй перспективi.

Упродовж столiть у самосвiдомостi украiнського народу формувалися основоположнi вартостi украiнськоi родини: духовнiсть, злагода, добробут, батькiвство-материнство, патрiотизм. Але пiсля встановлення радянського режиму, з 20-х рр. XX ст. почалася активна трансформацiя украiнськоi сiм’i, негативними наслiдками якоi стали деформацiя iнституту сiм’i, викорiнення украiнських родинних традицiй, формування грунту для сексуальноi збоченостi. Останнi швидко поширилися завдяки тому, що мiсце теологiчного виховання зайняло виховання атеiстичне, яке супроводжувалося руйнуванням церков, викорiненням традицiйних релiгiйних сiмейних свят та запровадженням свят «радянського змiсту». Культивувалася родинна зрада, класова ненависть, доноси.

Повоеннi роки ознаменувалися новими хвилями репресiй, свавiллям, депортацiями родин, сiл, що зруйнувало економiчнi основи сiм’i. Трансформацiя сiм’i активiзувалася в результатi органiзованих голодоморiв, масових розстрiлiв «класових ворогiв» та державноi «конвееризацii виховання». Була органiзована мiграцiя молодi, яка стала потужним фактором формування психологii «перекотиполя» i ставлення до нього у суспiльствi як до нормального явища. В результатi зросло безпритульництво дiтей, яке спровокувало у наступних поколiнь вироблення суспiльноi байдужостi до дитячоi долi, до нехтування багатьох осiб батькiвськими обов’язками.

У часи «хрущовськоi вiдлиги» елементи традицiйноi культури украiнськоi родини збереглися подекуди у селах, а в мiстах вони населенням приховувалися, або ж iх практично не дотримувалися. Знищенню традицiйноi украiнськоi культури сприяла русифiкацiя населення: росiйська мова тими чи iншими способами запроваджувалася i утверджувалася у вищих навчальних закладах, театрах, музеях, на промислових пiдприемствах. Формувалася суспiльна думка, що розмовляти украiнською мовою – це виглядати вiдсталою, некультурною i меншвартiсною людиною.

Проте тотальна русифiкацiя не змогла знищити украiнську мову, яка й допомогла украiнськiй родинi передавати наступним поколiнням нацiональнi традицii та й зберегти iнститут сiм’i [6]. Однак iнтенсивне насаджування нових iдеологiчних культурних цiнностей нанесло непоправну шкоду моральному устрою украiнськоi сiм’i. Адже вiдбулися деформацiя та переорiентацiя сiмейних цiнностей, що вкрай негативно позначилося не тiльки на формуваннi i розвитку украiнськоi культури, ментальностi, установках щодо збереження украiнського генофонду, але й на соцiально-економiчному розвитку Украiни та ii регiонiв.

Пiсля здобуття Украiною незалежностi та вiдкриття кордонiв процеси деформацii та переорiентацii сiмейних цiнностей поглибилися. До насаджуваних «зверху» протягом десятилiть культурно-цiннiсних орiентацiй додалися тi, якi вбиралися iндивiдами добровiльно, через власний досвiд та особисте спостереження за сiмейним життям в европейських краiнах. Цей досвiд накопичувався i завдяки засобам масовоi iнформацii, в яких часто деформованi, викривленi та недолугi сiмейнi стосунки подавалися як досягнення сучасноi цивiлiзацii, закладаючи пiдвалини для подальшого розхитування устоiв украiнськоi родини та знищення ii основ. При цьому часто стверджувалося, що такий розвиток подiй е об’ективним, оскiльки вiн визначаеться подальшим поглибленням глобалiзацiйно-iнтеграцiйних процесiв.

Отже, як бачимо, важливим фактором i водночас неминучим соцiально-економiчним наслiдком трансформацii украiнськоi сiм’i у другiй половиннi XX ст. стала активна акультурацiя, зокрема iдеологiчна акультурацiя украiнських родин.

За визначенням, яке знаходимо в енциклопедii, акультурацiя (ассuturare – вiд лат. аd – до i сulturа – утворення, розвиток) – це процес взаемовпливу культур, сприйняття одним народом повнiстю чи частково культури iншого народу. Доведено, що акультурацiя може стати першим кроком на шляху до повноi асимiляцii [2].

В сучаснiй науковiй лiтературi акультурацiя – це не тiльки процес взаемовпливу культур, але також i результат цього впливу, що характеризуеться сприйняттям однiею з культур (частiше тiею, що менш розвинена, хоч можливим е i протилежний вплив) елементiв iншоi, а також виникненням нових культурних явищ [14].

Проблеми акультурацii опинилися в центрi уваги американських етнографiв у другiй половинi XIX ст. Термiн «акультурацiя» почав застосовувати американський етнограф У.Х. Хоумз наприкiнцi XIX ст. Згодом його використання поширилося, а сама дефiнiцiя «акультурацiя» стала багатозмiстовною. Так, Дж. Боас трактував акультурацiю як процес уподiбнювання однiеi культури з iншою культурою, а У.Дж. Макджi вважав, що акультурацiю слiд тлумачити як процес передачi елементiв однiеi культури iншiй.

Дослiдження акультурацii як процесу взаемовпливу культур, а також як результату цього впливу почалося в 20-30 рр. XX ст. у зв’язку з вивченням впливу «бiлоi» американськоi культури на iндiанцiв та чорних американцiв (М. Мiд, М. Уiлсон, А. Лессер, І. Шапера, Р. Лоуi, Л. Спайер, Р. Турнвальд, Б. Малиновський, М. Херсковiц, Р. Редфiлд та Р. Лiнтон). Результатом цих дослiджень, стало видiлення донорськоi та реципiентськоi групи в культурному контактi. ІІри цьому було встановлено, що реципiентна культура вiдбирае елементи культури в «культурному фокусi», адаптуючи, вiдкидаючи або синкретизуючи iх. На думку Р. Лiнтона, домiнуюча спiльнота примусовим шляхом спричинюе «прямi культурнi змiни» пiдлеглоi спiльноти, тодi як сама вiльно обирае напрям культурного розвитку [14].

Є й iншi тлумачення акультурацii. Зокрема ii трактують як:

– процес засвоення етносом, групою iндивiдiв, особистiстю, вихованою в однiй культурi, елементiв iншоi культури, субкультури, картини свiту, зокрема прецедентних феноменiв (текстiв, iмен, ситуацiй, стереотипiв мовного спiлкування тощо). Нова культура може повнiстю або частково прийматися або не прийматися [17];

– процес засвоення яким-небудь народом ряду форм i рис культури iншого народу в результатi iх тривалоi безпосередньоi взаемодii [5];

– прийняття домiнантноi культури як норми з виключенням початковоi культури, внаслiдок чого можливi культурний шок, культурне змiщення, мовнi бар’ери, правовi та iммiграцiйнi проблеми.[4];

– входження iндивiда в нову для нього культуру, що супроводжуеться змiною його цiннiсних орiентацiй, рольовоi поведiнки, соцiальних установок [18].

Дослiджуючи мiжкультурнi запозичення, вченi найчастiше розглядали iх у розрiзi таких груп:

1) елементи традицiйноi культури: мова, звичаi, iжа, оздоблення житла, архiтектура тощо;

2) характеристики способу життя;

3) «психологiчнi».

Безумовно, в Украiнi зараз бракуе нових дослiджень стiйкостi украiнськоi сiм’i, в яких би були використанi пiдходи, методи й методики, напрацьованi в iнших краiнах свiту. При цьому не можна вiдкидати те, що акультурацiя може формувати й позитивнi тенденцii розвитку свiтовоi культури. Як зазначаеться в науковiй лiтературi, у сучаснiй крос-культурнiй психологii акультурацiя вважаеться найбiльш доцiльним видом мiжкультурного контакту: з одного боку, наслiдком адаптацii до iноетнiчного середовища е збереження власноi етнiчноi культури групи, разом iз певним культурним «збiльшенням» за рахунок сприйняття елементiв iншоi культури; з iншого боку, iснуе рiвнозначна для обох груп основа, на якiй вiдбуваеться iхня iнтеграцiя в едине суспiльство [14].

Пiдсумовуючи, зазначимо, що в умовах сучасноi Украiнi пiд акультурацiею слiд розумiти вплив евро-американських соцiально-економiчних й культурно-сiмейних цiнностей на соцiально-економiчнi й культурно-сiмейнi цiнностi украiнськоi родини, в результатi чого вiдбуваеться втрата ii самобутностi, змiна сiмейних орiентирiв, поступове нiвелювання iнституту сiм’i, без якого неможливо забезпечити суспiльне здоров’я та державну стабiльнiсть.

Дж. Беррi подае розширений перелiк змiн, якi вiдбуваються в результатi акультурацii на груповому та особистiсному рiвнях. На груповому рiвнi – це фiзичнi змiни (нове мiсце проживання, iнший тип ведення господарства, пiдвищена густота населення, урбанiзацiя, пiдвищена атмосферна забрудненiсть тощо); бiологiчнi змiни (новi дiетичнi особливостi, незнайомi хвороби); полiтичнi змiни (недомiнуючi групи пiдпадають пiд контроль, втрачають свою автономiю); економiчнi змiни (втрачаються старi традицiйнi заняття, з’являються новi форми зайнятостi); культурнi змiни (мовнi, релiгiйнi, освiтнi, змiни в мiжгрупових та мiжособистiсних вiдносинах). На особистiсному рiвнi iснують два цiкавих феномени: по-перше, вiдбуваеться ряд психологiчних змiн (змiнюються старi погляди i ставлення до речей, з’являються новi прiоритети, змiнюються особистiсна та етнiчна iдентифiкацiя), по-друге, виявляються соцiальнi i психологiчнi проблеми [1].

Одним з основних стимулiв для подальшого поширення явища акультурацii е глобалiзацiя. Глобалiзацiйнi технологii презентують нову систему цiнностей, яка впливае на традицiйнi, духовно-моральнi засади життя людей. Збiльшуеться час та енергiя, якi затрачаються на використання нових iнформацiйних та телекомунiкацiйних технологiй, натомiсть ущiльнюеться сфера емоцiйного, духовного спiлкування мiж членами родини, що послаблюе сiмейнi узи та збiльшуе кiлькiсть конфлiктiв та непорозумiнь у сiм’i.

Найбiльшого поширення явище акультурацii зазнало в процесi активiзацii мiжнародноi мiграцii, масштаби якоi в незалежнiй Украiнi набули небаченних розмiрiв. Економiчнi труднощi перехiдного перiоду, безробiття та неповна зайнятiсть, низькi доходи трудящих, затримки з виплатою зарплатнi та пенсii примусили багатьох людей шукати заробiтку за кордоном.

Згiдно iз результатами загальнонацiонального соцiологiчного монiторингу, досвiд тимчасовоi трудовоi мiграцii за кордон набули члени 10,2% украiнських сiмей. Оскiльки в краiнi нараховуеться приблизно 15 млн. сiмей, це означае, що з метою заробiтку за кордон виiжджали принаймнi 1,5 млн. осiб. Мiнiстерство працi та соцiальноi полiтики Украiни зробило висновок, що загальнi обсяги трудовоi мiграцii з Украiни сягають близько 2 млн. осiб, а Уповноважена Верховноi Ради Украiни з прав людини Н. Карпачова назвала цифру – близько 7 млн. громадян. Якщо в серединi 90-х рокiв однозначно переважали кiлькаденнi виiзди, а бiльше мiсяця тривали не бiльше 20% поiздок, то на початку XXІ ст. найбiльш поширеними виявилися поiздки термiном вiд 1 до 6 мiсяцiв, на такий термiн виiжджали здебiльшого до Росii, Польщi, Нiмеччини, а кожна п’ята поiздка була спрямована переважно до Італii, Іспанii, Португалii та тривала в середньому 1,5-2 роки [9].

Якщо короткотривалi поiздки за кордон сприяють ознайомленню з культурою чужого народу, то тривалi поiздки з часом перетворюються в один з факторiв асимiляцii культур. У процесi адаптацii до нового середовища змiни iдентичностi, особливо етнокультурноi, вiдбуваються практично у всiх мiгрантiв, незалежно пiд причини мiграцii. Зважаючи на те, що 58% трудових мiгрантiв становлять одруженi, а загальна кiлькiсть домогосподарств, в яких проживали трудовi мiгранти, складала близько 1,2 млн. осiб, то першi акультурацiйнi прояви починае вiдчувати на собi сiм’я. Змiни у сiм’i розпочинаються з побутового рiвня (наприклад, способу харчування) та закiнчуються переоцiнкою сiмейних вiдносин. Змiна цiннiсних орiентацiй щодо шлюбно-сiмейних вiдносин вiдбуваеться серед молодого поколiння, незважаючи на те, що сiм’я i надалi мае важливе значення. Так, значно вiдкладаеться вiк вступу до шлюбу, з’являються новi форми сiмейних вiдносин, заснованих на консенсуальних шлюбах, посилюеться регулювання кiлькостi та термiнiв народження дiтей в сiм’ях, поширюеться малодiтнiсть та однодiтнiсть.








Найперших змiн зазнае репродуктивнi функцiя сiм’i, на яку найбiльше впливають збiльшення кiлькостi розлучень та зменшення кiлькостi шлюбiв, на ii основi можна простежити усi негативнi ознаки змiни сiм’i. Починаючи з 1990 р. вiдбуваеться стрiмке збiльшення коефiцiента розлучуванностi та зменшення коефiцiента шлюбностi (рис.1).

Данi рис. 1 засвiдчують, що в 2009 р. рiвня 1990 р. по досягнув жоден показник. Це, безумовно, пов’язано не тiльки з несприятливою економiчною ситуацiею, але й iз змiною репродуктивних установок сiмей.

Станом на 1990 р. було зареестровано 482,8 тис. шлюбiв та 192,8 тис. розлучень, за пiдсумками 2006 р. – 355 тис. шлюбiв i 179,1 тис. розлучень вiдповiдно. Проте 2007 р. продемонстрував певнi змiни в тенденцii: 416,4 тис. шлюбiв, 178,4 тис. розлучень. Такий сплеск шлюбностi (понад 400 тис. уперше за 12 рокiв) можна пояснити стереотипними уявленнями, забобонами щодо успiшностi шлюбу, укладеного високосного року. Як свiдчення бачимо падiння шлюбностi у 2008-09 рр. до рiвня 2004-05 рр. та зниження рiвня розлучуванностi, яке дослiдники пов’язують iз економiчною кризою, що сприяе згуртуванню сiм’i для вирiшення спiльних проблем, а не ii роз’еднанню. До речi, високий показник розлучень мае мiсце не лише в Украiнi. Порiвняння кiлькостi розлучень в Украiнi, Росii, Польщi, Словаччинi та Бiлорусi дае змогу побачити, що на 100 осiб в Украiнi – 3,2 розлучень, в той час, як, наприклад, у Польщi – 1,5. Найгiршою е ситуацiя в Росii – 4,4 розлучення на 100 осiб [3].

Сiм’я в сiльськiй мiсцевостi завжди була середовищем пiдтримання шлюбних та родинних традицiй, тiсних сiмейних взаемодiй внаслiдок специфiчностi ведення домашнього господарства та побуту. За роки незалежностi саме сiльська сiм’я вiдчула на собi всю важкiсть кризових явищ, що знайшло вiдображення у зростаннi показникiв розлучуванностi у сiльськiй мiсцевостi в 1,6 разу за одночасного зниження показникiв шлюбностi в 1,5 разу.

У мiських поселеннях в останнi роки – навпаки, спостерiгаеться зниження показникiв розлучуваностi поряд iз деяким пiдвищенням коефiцiента шлюбностi, що окремi дослiдники пояснюють впливом економiчноi кризи, яка згуртовуе людей.

Негативним явищем е також те, що понад 50% розлучень припадають на вiк шлюбу вiд 1 до 9 рокiв. Адже це саме той перiод у сiм’i, коли народжуються дiти, якi потребують уваги i пiклування обох батькiв, особливо у першi роки життя. Ця ситуацiя спричинюе зниження народжуваностi у людей репродуктивного вiку та трансформацiю поглядiв пiдростаючого поколiння на шлюб та сiм’ю. Науковцями доведено, що дiти, якi виросли у неповнiй сiм’i, е бiльш емоцiйно нестабiльними, а несформованi рольовi вiдносини пiдвищують ризик розлучення в iхнiх майбутнiх сiм’ях. Лише 44% сiмей, що розпалися у 2008 p., не мали спiльних неповнолiтнiх дiтей, а у 56% подружжiв були дiти вiком до 18 рокiв.

Внаслiдок низки несприятливих соцiально-економiчних умов (економiчна криза i, як наслiдок, – падiння рiвня життя бiльшостi населення; невпевненiсть у майбутньому; змiщення календаря народжень у 80-х роках на бiльш раннiй перiод; змiни у структурi населення дiтородного вiку; погiршення здоров’я, у тому числi – репродуктивного, надсмертнiсть чоловiкiв) вiдбуваеться зменшення кiлькостi народжень (657,2 тис. немовлят 1990 p., 472,7 тис. 2007 р. й спостерiгаеться деяке зростання до 512,5 тис. ос. у 2009 р.) i зменшення розмiрiв сiм’i, звiдси старiння населення та його депопуляцiя (з огляду на переважання в Украiнi простих сiмей, поняття «домогосподарство» та «сiм’я» практично тотожнi, i для спрощеноi характеристики ситуацii вони будуть розглядатися нами як iдентичнi). В останнi десятирiччя спостерiгаеться зменшення середнього розмiру сiм’i вiд 3,5 осiб у 1959 р. до 2,6 осiб у 2009 р.

Велика частина однодiтних сiмей вказуе на нереалiзованi репродуктивнi орiентацii на дводiтнiсть. Лише 14-16 % сiмей хотiли б мати одну дитину. Двi третини сiмей хотiли б мати дводiтну сiм’ю за наявностi усiх необхiдних умов. Кожне п’яте подружжя (22%) дотримуеться думки, що у сiм’i повинно бути трое та бiльше дiтей. Установка на однодiтнiсть переважае серед подружнiх пар, якi ще не мають дiтей, i вона поступово послаблюеться в мiру переходу до одно- та дводiтних сiмей. Згiдно з опитуванням, бiльшiсть дводiтних сiмей хочуть мати саме двох дiтей, тобто вони реалiзували своi дiтороднi орiентацii. Натомiсть серед однодiтних сiмей лише 12% дотримуеться думки, що в сiм’i мае бути одна дитина, двi третини хотiли б мати двох дiтей, ще 20 % – трое та бiльше[11]. Меншу кiлькiсть дiтей можна розглядати як стратегiчний вибiр сучасноi сiм’i, яка прагне зберегти певний рiвень матерiального достатку i забезпечити дiтям кращу якiсть догляду, виховання, освiти.

Як i в iнших краiнах свiту (особливо европейських), для яких характернi високi показники розлучуваностi та поширене безшлюбне материнствi, в Украiнi спостерiгаеться стiйка тенденцiя до зростання частки неповних сiмей, кiлькiсть яких у 2009 р. становила 7,5%. В загальнiй кiлькостi неповних сiмей частка сiмей, в яких вiдсутня матiр, склала 5,2%; питома вага сiмей, в яких не було батька, становила 92,1%; частка домогосподарств, де вiдсутнi батьки, була на рiвнi 2,9%. За роки незалежностi суттево зросла частка позашлюбних дiтей. Якщо у 1991 р. кiлькiсть дiтей, народжених поза шлюбом, сягала .12%, то вже 2007 р. ця цифра сягнула 21,4%, а в Криму – 28%, на Прикарпаттi – 11%. Основна частка позашлюбних народжень припадае на жiнок 20-34 рокiв. Експерти прогнозують, що вже скоро кожна третя дитина в Украiнi може бути позашлюбною. При цьому, лише 32% украiнцiв негативно ставляться до матерiв-одиначок [8].

Стрiмке зростання позашлюбних народжень спостерiгаеться у бiльшостi европейських краiн з 80-х рр. минулого столiття. На початку XXI ст. у бiльшостi краiн Пiвденноi Європи частка позашлюбних народжень була близькою до 10%, у той же час у Данii, Францii, Великiй Британii, Фiнляндii – понад 40%, а в Болгарii, Естонii, Норвегii, Швецii – понад 50%. Британська дослiдницька компанiя Асnielson, провiвши опитування в 41 краiнi, дiйшла висновку, що в нинiшнiх умовах iнститут шлюбу проiснуе максимум до 2050 р.[8].

У сучаснiй Украiнi кожна п’ята дитина народжуеться у матерi, яка не перебувае в офiцiйно зареестрованому шлюбi. До основних чинникiв, що. сприяють народженню дитини поза сiм’ею, дослiдники вiдносять: юридично не оформленний шлюб, який з певноi причини не рееструеться; незареестрованний шлюб, який розпався до народження дитини; народження жiнкою дитини «для себе»; розлучення або овдовiння жiнки, яка очiкуе дитину; небажана вагiтнiсть, яка не була перервана з певноi причини [12].

Рiзке зростання частки позашлюбних дiтей стало наслiдком збiльшення кiлькостi консесуальних шлюбiв. Найбiльшого поширення такi шлюби одержали у чоловiкiв у вiцi до 20 рокiв, а в жiнок – у вiцi до 18 рокiв [20]. Поширенiсть таких шлюбiв серед молодi свiдчить про змiни матримонiальноi поведiнки молодi та вказуе на поширення нових традицiй «пробних» шлюбiв.

Вiдбуваеться збiльшення кiлькостi одиноких людей. За мiжпереписний перiод (1989-2001 рр.) значно зросла частка домогосподарств, що складаються з однiеi особи (на 150%), i становила у 2008 р. 23,7%. Дослiдники пов’язують це iз значним пiдвищенням показникiв смертностi та розлучуванностi [15].

Гостро постае проблема неповнолiтнiх одинакiв, тобто сирiтства, в тому числi соцiального, що е одним з деструктивних проявiв функцiонування сiм’i. Джерелами поповнення соцiального сирiтства стають мiграцiя, розлучення, засудження батькiв, позбавлення iх батькiвських прав, стихiйнi лиха, аварii та катастрофи на виробництвi i транспортi, передчасна смерть батькiв, рiзке зростання кiлькостi вiдмов матерiв вiд утримання i виховання своiх дiтей. Поза сiм’ею i державною дитячою установою неповнолiтня людина часто опиняеться на вулицi [7].

Ще складнiшою сiмейною проблемою, яка переростае у соцiальну, е виховання дiтей мiгрантiв, залишених в Украiнi, особливо у випадках тривалоi вiдсутностi обох батькiв [9]. Вiдсутнiсть батькiвськоi сiм’i нiвелюе уявлення молодих людей про сiмейнi ролi та ускладнюе в майбутньому створення та повноцiнне функцiонування власноi сiм’i.

Сiм’я е основним iнститутом, що визначае демографiчний та соцiально-економiчний розвиток держави. Але в украiнському суспiльствi вiдбуваеться змiна цiннiсних орiентацiй на шлюб та сiм’ю, стiйке переважання малодiтностi неоднозначне розумiння сiмейних ролей та обов’язкiв членами подружжя, вiдсутнiсть орiентацiй на здоровий спосiб життя, що пiдкрiплюються важким економiчним становищем бiльшоi частини украiнських родин та високою мiграцiйною активнiстю, сприяють поширенню кризових явищ на все суспiльство, що загрожуе здоровому iснуванню нацii та повноцiнному вiдтворенню поколiнь. Враховуючи те, що в Стратегii демографiчного розвитку Украiни на 2006 – 2015 рр. вiдводиться основна роль у забезпеченнi стабiльностi державного розвитку через вiдновлення сiмейних цiнностей, забезпечення морального здоров’я сiм’i, виховання свiдомого батькiвства та запобiгання соцiального сирiтства; збереження традицiй середньодiтностi там, де вони ще iснують, та формування настанов на дводiтну родину; формування украiнськоi нацiональноi iдеi, гордостi за украiнську державу, що протидiятиме емiграцiйним настановам[16], важливо передбачити видiлення й освоення державних коштiв на змiцнення украiнськоi сiм’i, зокрема на посилення економiчних основ кожноi родини, будiвництво житла, полiпшення виховного процесу в школах i за iх меясами. Практичне впровадження зазначених заходiв е дуже важливим в свiтлi кризових процесiв, що вiдбуваються у сiм’ях. Тому завданням не тiльки держави, але й доброчинних органiзацiй, найрiзноманiтнiших iнституцiй е запровадження дiевих заходiв для пом’якшення кризових тенденцiй в сiмейних органiзмах, що мае стати запорукою соцiально-економiчного та суспiльно-полiтичного розвитку краiни.

Список використаних джерел

1. Бурбело О. Р. Соцiальна адаптацiя iммiгрантiв в iноетнiчному середовищi поняття та сутнiсть [Електронний ресурс] / О. Р. Бурбело.

2. Вiльна енциклопедiя Вiкiпедiя. [Електронний ресурс]. Гайналь T. Критерii амбiвалентностi кризи сучасноi сiм’i. [Електронний ресурс] / Т. Гайналь.

3. Данi з веб-сторiнки. [Електронний ресурс].

4. Енциклопедiя «Словопедiя». [Електронний ресурс].

5. Йовенко Л.І. Стан украiнськоi родини i родинного виховання у XX столiттi.

6. Козубовська І. Аналiз деяких соцiальних проблем сiм’i [Електронний ресурс].

7. Копистинська І. Украiнська сiм’я з европейським обличчям. [Електронний ресурс].

8. Левцун О. Масштаби трудовоi мiграцii. [Електронний ресурс].

«Дзеркало тижня» №5 вiд 14 лютого 2009




Сiм’я—таемниця вiдданого кохання: вчення про iнтимну i духовну сфери


Вiкторiя Сорокопуд

Кажуть, у нашiй державi функцiонують близько 900 вищих навчальних закладiв, кожен iз яких щорiчно випускае десятки тисяч дипломованних спецiалiстiв. Вони виходять у мантiях i з дипломом, щоб вiдразу смiливо впiрнути в «кар'ерне море». Може, саме тому з-помiж усiх iнститутiв Украiни так вирiзняеться заклад, у якому немае анi синiх iз золотим залiковок, анi деканiв, анi проректорiв, анi дипломованних випускникiв, адже в ньому проходять пiдготовку до… сiмейного життя. Львiвський Інститут родини та подружнього життя, заснований 1997 року, – явище справдi унiкальне. Тепер, коли так багато говорять про руйнацiю украiнськоi сiм'i, його працiвники ведуть науково-дослiдну роботу i впроваджують конкретнi програми з реабiлiтацii сiмейних цiнностей в украiнському соцiумi. Хтось може сказати, що таких шкiл, тренiнгiв i центрiв в Украiнi i без того не бракуе. Та, незважаючи на iхню дiяльнiсть, розлучень i абортiв у нас все одно забагато. Адже зазвичай ми просимо допомоги гiльки тодi, коли морська вода вже щосили ллеться через пробоiну в днищi сiмейного судна. І мало хто нинi розумiе, як важливо ще до створення сiм'i дати молодим людям «iнструкцiю з судноводiння». Фактично, Інститут родини одним iз перших в Украiнi розпочав широкомасштабну роботу з пiдготовки юнакiв та дiвчат до подружнього життя, ознайомлюючи з його психiчними, сексуальними й духовними складовими через вчення католицькоi церкви. Щоб дiзнатися, як побудовано навчальний процес, якi програми й предмети вивчаються в рамках пiдготовки до сiмейного життя i наскiльки поширене в Украiнi саме поняття пiдготовки до шлюбу, «ДТ» звернулося до директора Інституту родини та подружнього життя, доктора фiлософii Юрiя ПІДЛІСНОГО.

– Першi нашi кроки були пов’язанi з випуском книжок, якi могли б допомогти людям зрозумiти, що таке сiм’я з церковного погляду. Потiм церковна влада попросила нас розпочати пiдготовку молодi до шлюбу. Чому? Пiсля виходу УГКЦ з пiдпiлля безлiч юнакiв та дiвчат почали йти на вiнчання, хоча бiльшiсть iх i не були готовi до цього таiнства. Щоб це не перетворилося на моду й чисту формальнiсть, потрiбно було допомогти парам, якi готувалися до вiнчання, зрозумiти його сутнiсть. Невдовзi було розроблено невеличкий курс, який складався з 10—12 зустрiчей, туди запрошувалася кожна пара, котра готувалася пройти обряд вiнчання у греко-католицькiй церквi. Спочатку це вiдбувалося тiльки у Львовi, у примiщеннi Львiвськоi Богословськоi академii (тепер це Украiнський католицький унiверситет), але згодом такi пiдготовчi курси почали пробувати вести парафiяльнi священики, а також священики з iнших мiст. Незабаром Синод епископiв вирiшив розробити едину для всiеi греко-католицькоi церкви програму пiдготовки до шлюбу. Сьогоднi – це 18 зустрiчей, подiлених на певнi блоки.

Перший, богословський, мiстить у собi п’ять зустрiчей зi священником, який розповiдае молодим людям про таiнство шлюбу в контекстi християнськоi вiри, пояснюе, чому вiн е – нерозривним.

У другому, медичному блоцi, що його проводять медики, висвiтлюються теми сексуальних стосункiв подружжя. У нашi днi – ще живе стереотип, вiдповiдно до якого церква на сексуальнi стосунки дивиться як на щось нечисте. Насправдi все не так. Людину створено як чоловiка i жiнку, тобто кожен iз нас мае конкретнi фiзiологiчнi i психологiчнi особливостi. Господь побажав, щоб рiд людський продовжувався через статевий зв’язок, що означае: сексуальнi стоснуки поеднанi не лише iз задоволенням, а й iз зачаттям нового життя, яке мае вiдбуватися в сiм’i. На превеликий жаль, сучасний свiт, що прагне стати дедалi бiльш постхристиянським, вiддiляе статевi стосунки вiд кохання та сiм’i, а отже – й вiд поняття вiдповiдальностi. Тому сьогоднi церква мае не лише визнавати цю сферу, а й говорити про неi у позитивному свiтлi. У сучасних потоках iнформацii забагато розпусти й ханжества, молодь найчастiше бере «на озброення» лише мiфи про статеву сферу, котрi з реальним життям нiчого спiльного не мають. Оскiльки церква проголошуе сiм’ю одним iз Таiнств, одне з ii завдань – правильно подати вчення про iнтимну сферу, показати ii красу та делiкатнiсть.

Третiй блок називаеться бiоетичним. У ньому розповiдаеться про природне планування сiм’i, йдеться про вiдповiдальне батькiвство, коли чоловiк i жiнка, спираючись на науковi знання про природу iнтимного спiлкування та духовнi складовi, свiдомо пiдходять до питання зачаття, вагiтностi й народження дитини. Ще один блок присвячено психологiчним засадам сiмейноi гармонii. Його веде психолог, який не тiльки пояснюе психологiчнi вiдмiнностi мiж чоловiками та жiнками, а й допомагае парi розiбратися в тому, шо е закоханiсть, а що е справжнiм коханням, розповiдае про причини сiмейних дисгармонiй та iх подолання. Сьогоднi всi прагнуть стабiльностi, хочуть впевненостi в завтрашньому днi, мрiють стати щасливими, але при цьому не завжди розумiють, як цього досягти. Є одна парадоксальна iстина, яку чимало богословiв навiть називають парадоксом церкви. Вона полягае в тому, що, аби стати щасливим, потрiбно… вiдмовитися вiд пошуку власного щастя i просто дарувати себе iншому.

– Гарно… А що коли через таiнство вiнчання хочуть пройти молодi люди, якi належать до рiзних конфесiй?

– Вiдповiдь на це запитання дае п’ятий, так званий канонiчний, блок, у якому висвiтлюються церковно-юридичнi моменти. Наприклад, як церква сприйме союз, якщо я греко-католик, а вона – протестантка чи православна. Менi вiдомий один парадоксальний випадок, коли наречена була юдейкою з Украiни, а наречений – сирiйцем зi змiшаноi мусульмансько-християнськоi сiм’i, причому сам вiн точно не знав, хто вiн – мусульманин чи християнин. Це була дивна ситуацiя. Вони повiнчалися десь у Сирii, в одному з православних храмiв.

– Програма вашого iнституту побудована на християнських цiнностях i передбачае, що людина практикуе духовне життя в рамках церкви, тобто молиться, сповiдаеться, постить, намагаеться долучитися до таiнств. Фактично, в неi вже сформованi певний спосiб мислення i стиль життя. Але якщо дiвчина чи хлопець не долученi до церковного життя – що тодi?

– Звiсно, iдеальний варiант – коли пiдготовка до шлюбу вiдбуваеться в родинi. Але сьогоднiшнi сiм’i й самi далекi вiд iдеальних – не всi батьки знають, як правильно пiдготувати свою дитину до шлюбу. Бувають випадки, що пiсля проходження курсу молодi розходяться, хоча до того в iхнiх родинах уже все було готове до весiлля. Чому так трапляеться? Тому, що вони раптом усвiдомлю- ' ють, що мiж ними немае кохання, що краще iм розлучитися тепер, нiж потiм мучити одне одного в шлюбi… Звiсно, я намалював iдеальну картину того, як усе вiдбуваеться, але на практицi не завжди можна провести 18 повноцiнних зустрiчей, наприклад, у селi. Взагалi, щойно цей рух розпочався при храмах – ми перестали проводити курси в рамках нашого закладу. При храмах такi лекторii функцiонують значно краще. Спочатку люди прийдуть до церкви по науку, а потiм – для здiйснення таiнства вiнчання. Інколи для священика це едина нагода звернутися до людей, бо сьогоднi в нас багато, як я iх називаю, «горизонтально-вертикальних» християн, яких вносять для хрещення, вводять для вiнчання i виносять для поховання.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/book/sergey-vasilevich-singalevich/yabloko-prakticheskaya-filosofiya-69208504/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.



Если текст книги отсутствует, перейдите по ссылке

Возможные причины отсутствия книги:
1. Книга снята с продаж по просьбе правообладателя
2. Книга ещё не поступила в продажу и пока недоступна для чтения